- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Процес виховання, його структура та рушійні сили.
- •Визначення педагогіки, її предмета, основних категорій.
- •Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток.
- •Мета і завдання виховання.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці. Наведіть варіанти їх застосування у вивченні мотивів навчання учнів.
- •Методи навчання.
- •Основні закономірності та принципи виховання.
- •Етапи науково-педагогічного дослідження. Проілюструйте їх на прикладі вивчення інтересів учнів підліткового віку.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Розумове та моральне виховання.
- •Поняття “особистість”, “індивідуальність”, “розвиток”, “формування особистості дитини”.
- •Екологічне та правове виховання.
- •Методи виховання.
- •Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємозв'язок між ними.
- •Трудове та естетичне виховання.
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі.
- •Соціально-психологічний клімат у колективі.
- •Поняття про процес навчання. Характеристика структурних компонентів навчального процесу.
- •Фізичне та громадянське виховання.
- •Управління загальноосвітньою школою.
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок на прикладі одного з уроків (тема та клас – за вибором студента) визначте виховну та розвивальну цілі уроку.
- •Методи, прийоми і засоби виховання.
- •Рушійні сили процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності школярів.
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки.
- •Диференційоване навчання в школі.
- •Шляхи реалізації принципів науковості та доступності у навчанні.
- •Методи стимулювання діяльності і поведінки.
- •Форми організації навчання.
- •Принципи наочності, систематичності та послідовності у навчанні. Умови їх реалізації в практичній діяльності вчителя.
- •Методи самовиховання.
- •Проблема відставання учнів у навчанні.
- •Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Шляхи його реалізації у процесі навчання.
- •Генетико-моделюючий метод виховання.
- •Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів/студентів.
- •Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання. Шляхи його реалізації.
- •Позакласна виховна робота.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Зміст освіти в загальноосвітній середній школі, його інваріантна та варіативна складові. Навчальний план, навчальні програми, підручники, посібники.
- •Організаційні форми виховної роботи. Колективні творчі справи.
- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Поняття про методи, прийоми, засоби та форми організації навчання.
- •Позашкільні заклади в системі освіти і виховання.
- •Розв”язання та усунення педагогічних конфліктів.
- •Методи навчання, їх класифікація. Прийоми, засоби навчання.
- •Формування колективу, його вплив на виховання особистості.
- •Структура управління освітою в Україні.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів. Умови їх ефективного застосування.
- •Сутність, зміст, функції виховного колективу.
- •Управління загальноосвітнім навчальним закладом.
- •Методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів різних вікових категорій. Умови їх ефективного застосування.
- •Основні форми методичної роботи в школі.
- •Методи контролю та самоконтролю в навчанні. Вимоги до їх ефективного використання.
- •Формальні та неформальні групи. Дитячі та юнацькі громадські організації.
- •Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності.
- •Засоби навчання, умови їх ефективного використання. Охарактеризуйте засоби навчання, які стимулюють інтерес учнів до навчання. Розкрийте умови, від яких залежить ефективність їх застосування.
- •Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи.
- •Педагогічна майстерність, її елементи.
- •Умови оптимального вибору методів навчання. Наведіть приклади з практики роботи педагогів-новаторів.
- •Напрями і форми роботи класного керівника.
- •Невербальна комунікація.
- •Розкрийте поняття "форми організації навчання". Охарактеризуйте основні з них.
- •Критерії оцінювання ефективності виховного процесу.
- •Вербальна комунікація.
- •Основні засади класно-урочної системи навчання. Її переваги та недоліки, доповнення та модифікації в сучасних умовах.
- •Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми.
- •Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення.
- •Урок як основна форма організації навчання в середній школі. Дидактичні, організаційні, психологічні, виховні та гігієнічні вимоги до сучасного уроку.
- •Принципи, шляхи та засоби перевиховання.
- •Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі.
- •Типи та структура уроків.
- •Взаємодія школи та сім”ї у виховані молоді.
- •Педагогічне спілкування як взаємодія.
- •Домашня самостійна робота школярів. Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи.
- •Сім”я як соціально-педагогічне середовище.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок учнів.
- •Особливості і перспективи розвитку сучасної сім”ї.
- •Освітня система в Україні. Стандарти освіти.
- •Види, методи та форми контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначте шляхи підвищення об’єктивності оцінювання .
- •Зміст освіти в сучасній школі.
- •Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів.
Методи, прийоми і засоби виховання.
Виховання — це двосторонній процес, що об'єднує в собі діяльність учителя і діяльність учнів. Щоб виховати активну готовність до виховного впливу, необхідно поставити вихованця в певні умови, підібрати зовнішні форми і внутрішні "інструменти дотику до особистості" (А. С. Макаренко) — методи виховання. Метод (від грецького "методос" – шлях) – шлях досягнення ви¬значеної мети.Стосовно шкільної практикиметоди виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку школярів з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів. Проблема вибору методів виховання є надзвичайно складною. Не існує універсального чи універсальних методів виховання. Але завдання удосконалення методів є необхідною умовою будь-якого процесу виховання і кожен вихователь в міру своїх сил і можливостей, вирішує їх, вносить в розробку загальних методів свої частинні зміни, доповнення, що відповідають конкретним умовам виховного процесу. Такі частинні удосконалення методів називають прийомами вихован¬ня. Прийом виховання — частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення.Виділяється також поняття засобу виховання (засобами вихо¬вання, як правило, є предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються для вирішення педагогічних завдань). Під прийо¬мом розуміють одиничну дію, під засобом — сукупність прийомів виховання. Засіб – це вже не прийом, але ще й не метод. Наприклад, праця - це засіб виховання, але зразок, оцінка праці, вказівки на до¬пущені помилки в роботі – це прийоми. Слово (в широкому розумін¬ні) – засіб виховання, але репліка, іронічне зауваження, порівняння -прийоми. У цьому зв'язку інколи метод вихованнявизначають як систему прийомів і засобів, що використовуються для досягнення визначеної мети.Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння вірно й ефективно їх використовувати – це одна з найважливіших характерис¬тик рівня педагогічної майстерності. Засоби виховання – це сукупність прийомів виховання; як пра¬вило, це предмети матеріальної і духовної культури, що використову¬ються у виховному процесі для вирішення конкретних виховних завдань. Засобами виховання є художня література та інші книги, газети, журнали, радіо, телебачення, кіно, театр, виставки, музеї, ігри, спорт, художня самодіяльність, цікавий співрозмовник, різноманітні предме¬ти культури і природи. Будь-який об'єкт матеріальної чи духовної культури виконує функцію засобу виховання за таких умов: 1) з ним пов'язана інформація, необхідна для розвитку внутріш¬нього світу особистості вихованця 2) він виділений як предмет засвоєння в образній, наочно-дійовій або знаково-сигнальній (усній чи письмовій) формі; 3) об'єкт разом зі своєю інформацією залучений до спілкування і спільної діяльності вихователя і вихованців.
Педагогічна майстерність та її елементи.
Рушійні сили процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності школярів.
Усім явищам і процесам властиві певні діалектичні суперечності. Вони є джерелом їхнього розвитку, своєрідним внутрішнім рушієм. Оскільки навчання багатогранний і багато аспектний процес, то розуміння суперечностей, пізнання внутрішніх рушійних сил пізнання є особливо актуальним завданням. У найбільш загальному розумінні рушійна сила процесу навчання — це результат суперечностей між пізнавальними завданнями з одного боку та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з іншого (рис. 2.4). Процес навчання характеризується наявністю багатьох суперечностей — зовнішніх і внутрішніх, об'єктивних і суб'єктивних, істотних і неістотних. Найбільше уваги потребують внутрішні суперечності. Вони збуджують внутрішні психічні сили, які є рушієм навчальної діяльності людини. Рушійна сила — це певне психологічне відчуття труднощів у розв'язанні поставлених навчальних завдань. Вона виявляється у підвищенні розумової активності особистості (виникають оперантні запитання: чому? як?) і спонуканні до конкретних дій: оволодіння необхідним обсягом знань, умінь і навичок для розв'язання поставленої задачі. Таким чином, у результаті дії механізму рушійної сили створюються оптимальні умови для інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею методами пізнавальної діяльності, формування пізнавальних мотивів навчання, а отже, й забезпечення міцності засвоєння знань. Дія рушійної сили — це обов'язковий чинник процесу пізнання. Та треба мати на увазі, що механізм дії рушійної сили часто буває непомітним, носить латентний характер і не завжди усвідомлюється учнями. Тому вчитель на початковому етапі опрацювання з учнями певної навчальної теми має створювати відповідні ситуації, які сприяли б введенню в дію механізму рушійної сили. Наведемо кілька прикладів.