Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pedagogika.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
439.72 Кб
Скачать
  1. Методи виховання.

Метод (від грецького "методос" – шлях) – шлях досягнення ви¬значеної мети.Стосовно шкільної практикиметоди виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку школярів з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів. Проблема вибору методів виховання є надзвичайно складною. Не існує універсального чи універсальних методів виховання. Але завдання удосконалення методів є необхідною умовою будь-якого процесу виховання і кожен вихователь в міру своїх сил і можливостей, вирішує їх, вносить в розробку загальних методів свої частинні зміни, доповнення, що відповідають конкретним умовам виховного процесу. Такі частинні удосконалення методів називають прийомами вихован¬ня. Прийом виховання — частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення.Виділяється також поняття засобу виховання (засобами вихо¬вання, як правило, є предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються для вирішення педагогічних завдань). Під прийо¬мом розуміють одиничну дію, під засобом — сукупність прийомів виховання. Засіб – це вже не прийом, але ще й не метод. Наприклад, праця - це засіб виховання, але зразок, оцінка праці, вказівки на до¬пущені помилки в роботі – це прийоми. Слово (в широкому розумін¬ні) – засіб виховання, але репліка, іронічне зауваження, порівняння -прийоми. У цьому зв'язку інколи метод вихованнявизначають як систему прийомів і засобів, що використовуються для досягнення визначеної мети.Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння вірно й ефективно їх використовувати – це одна з найважливіших характерис¬тик рівня педагогічної майстерності.

  1. Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємо­зв'язок між ними.

Під особистістю слід розуміти соціалізованого індивіда, що розглядається з огляду на найсуттєвіші соціально-значущі властивості, які визначають його життєві настанови, поведінку та діяльність. Ступінь сформованості психічних властивостей та якостей, самосвідомість та індивідуальність, активність виражена в певній діяльності, саморегулювання, включення в систему суспільних відносин перетворюють індивіда в суспільну істоту – особистість Першим фактором є біологічна зумовленість особистості. За П.Я.Гальперіним - це будова головного мозку, що є передумовою її розвитку Другий фактор – соціалізація. Під соціалізацією розуміють процес, під час якого людська істота з певними біологічними задатками набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В цьому значенні соціалізація - процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. Отже, провідну роль у формуванні особистості відіграє соціальний фактор, оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. А біологічний фактор становить собою передумову розвитку особистості. Водночас природні (анатомічні, фізіологічні й інші якості) та соціальні фактори утворюють єдність і не можуть протиставлятись одне одному. Водночас природні (анатомічні, фізіологічні й інші якості) та соціальні фактори утворюють єдність і не можуть протиставлятись одне одному. Третій фактор формування особистості - виховання. Виховується дитина в безпосередньому спілкуванні з дорослими. Вони розповідають їй, "що є добре і що є погано", заохочують ті дії дитини, які відповідають моральним нормам поведінки, і карають за провину. З часом цей зовнішній контроль замінюється самоконтролем. В той же час особистість не є пасивним результатом впливу ззовні на дитину, вона розвивається в процесі власної активної діяльності. Отже, вихованець є особистістю настільки, наскільки в нього розвинуті соціальні якості, наскільки він свідомий суб'єкт своєї громадсько-корисної діяльності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]