
- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Процес виховання, його структура та рушійні сили.
- •Визначення педагогіки, її предмета, основних категорій.
- •Дидактика як галузь педагогіки, її виникнення і розвиток.
- •Мета і завдання виховання.
- •Методи наукових досліджень у педагогіці. Наведіть варіанти їх застосування у вивченні мотивів навчання учнів.
- •Методи навчання.
- •Основні закономірності та принципи виховання.
- •Етапи науково-педагогічного дослідження. Проілюструйте їх на прикладі вивчення інтересів учнів підліткового віку.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Розумове та моральне виховання.
- •Поняття “особистість”, “індивідуальність”, “розвиток”, “формування особистості дитини”.
- •Екологічне та правове виховання.
- •Методи виховання.
- •Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємозв'язок між ними.
- •Трудове та естетичне виховання.
- •Міжособистісні конфлікти у педагогічному колективі.
- •Соціально-психологічний клімат у колективі.
- •Поняття про процес навчання. Характеристика структурних компонентів навчального процесу.
- •Фізичне та громадянське виховання.
- •Управління загальноосвітньою школою.
- •Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок на прикладі одного з уроків (тема та клас – за вибором студента) визначте виховну та розвивальну цілі уроку.
- •Методи, прийоми і засоби виховання.
- •Рушійні сили процесу навчання. Мотивація навчальної діяльності школярів.
- •Методи формування свідомості особистості.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Методи організації діяльності, спілкування та формування досвіду суспільної поведінки.
- •Диференційоване навчання в школі.
- •Шляхи реалізації принципів науковості та доступності у навчанні.
- •Методи стимулювання діяльності і поведінки.
- •Форми організації навчання.
- •Принципи наочності, систематичності та послідовності у навчанні. Умови їх реалізації в практичній діяльності вчителя.
- •Методи самовиховання.
- •Проблема відставання учнів у навчанні.
- •Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Шляхи його реалізації у процесі навчання.
- •Генетико-моделюючий метод виховання.
- •Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів/студентів.
- •Принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання. Шляхи його реалізації.
- •Позакласна виховна робота.
- •Закономірності та принципи навчання.
- •Зміст освіти в загальноосвітній середній школі, його інваріантна та варіативна складові. Навчальний план, навчальні програми, підручники, посібники.
- •Організаційні форми виховної роботи. Колективні творчі справи.
- •Методи навчання та їх класифікація.
- •Поняття про методи, прийоми, засоби та форми організації навчання.
- •Позашкільні заклади в системі освіти і виховання.
- •Розв”язання та усунення педагогічних конфліктів.
- •Методи навчання, їх класифікація. Прийоми, засоби навчання.
- •Формування колективу, його вплив на виховання особистості.
- •Структура управління освітою в Україні.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів. Умови їх ефективного застосування.
- •Сутність, зміст, функції виховного колективу.
- •Управління загальноосвітнім навчальним закладом.
- •Методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів різних вікових категорій. Умови їх ефективного застосування.
- •Основні форми методичної роботи в школі.
- •Методи контролю та самоконтролю в навчанні. Вимоги до їх ефективного використання.
- •Формальні та неформальні групи. Дитячі та юнацькі громадські організації.
- •Інноваційна спрямованість педагогічної діяльності.
- •Засоби навчання, умови їх ефективного використання. Охарактеризуйте засоби навчання, які стимулюють інтерес учнів до навчання. Розкрийте умови, від яких залежить ефективність їх застосування.
- •Класний керівник. Функції, напрями і форми роботи.
- •Педагогічна майстерність, її елементи.
- •Умови оптимального вибору методів навчання. Наведіть приклади з практики роботи педагогів-новаторів.
- •Напрями і форми роботи класного керівника.
- •Невербальна комунікація.
- •Розкрийте поняття "форми організації навчання". Охарактеризуйте основні з них.
- •Критерії оцінювання ефективності виховного процесу.
- •Вербальна комунікація.
- •Основні засади класно-урочної системи навчання. Її переваги та недоліки, доповнення та модифікації в сучасних умовах.
- •Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми.
- •Педагогічні конфлікти: види, причини виникнення.
- •Урок як основна форма організації навчання в середній школі. Дидактичні, організаційні, психологічні, виховні та гігієнічні вимоги до сучасного уроку.
- •Принципи, шляхи та засоби перевиховання.
- •Соціально-психологічний клімат у педагогічному колективі.
- •Типи та структура уроків.
- •Взаємодія школи та сім”ї у виховані молоді.
- •Педагогічне спілкування як взаємодія.
- •Домашня самостійна робота школярів. Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи.
- •Сім”я як соціально-педагогічне середовище.
- •Структура та організація процесу навчання.
- •Педагогічні вимоги до контролю знань, умінь і навичок учнів.
- •Особливості і перспективи розвитку сучасної сім”ї.
- •Освітня система в Україні. Стандарти освіти.
- •Види, методи та форми контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів. Визначте шляхи підвищення об’єктивності оцінювання .
- •Зміст освіти в сучасній школі.
- •Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів.
Методи виховання.
Метод (від грецького "методос" – шлях) – шлях досягнення ви¬значеної мети.Стосовно шкільної практикиметоди виховання – це конкретні шляхи впливу на свідомість, почуття, волю, поведінку школярів з метою вирішення педагогічних завдань у процесі спільної діяльності вихованців і вихователів. Проблема вибору методів виховання є надзвичайно складною. Не існує універсального чи універсальних методів виховання. Але завдання удосконалення методів є необхідною умовою будь-якого процесу виховання і кожен вихователь в міру своїх сил і можливостей, вирішує їх, вносить в розробку загальних методів свої частинні зміни, доповнення, що відповідають конкретним умовам виховного процесу. Такі частинні удосконалення методів називають прийомами вихован¬ня. Прийом виховання — частина загального методу, окрема дія (вплив), конкретне поліпшення.Виділяється також поняття засобу виховання (засобами вихо¬вання, як правило, є предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються для вирішення педагогічних завдань). Під прийо¬мом розуміють одиничну дію, під засобом — сукупність прийомів виховання. Засіб – це вже не прийом, але ще й не метод. Наприклад, праця - це засіб виховання, але зразок, оцінка праці, вказівки на до¬пущені помилки в роботі – це прийоми. Слово (в широкому розумін¬ні) – засіб виховання, але репліка, іронічне зауваження, порівняння -прийоми. У цьому зв'язку інколи метод вихованнявизначають як систему прийомів і засобів, що використовуються для досягнення визначеної мети.Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння вірно й ефективно їх використовувати – це одна з найважливіших характерис¬тик рівня педагогічної майстерності.
Фактори впливу на розвиток і формування особистості. Взаємозв'язок між ними.
Під особистістю слід розуміти соціалізованого індивіда, що розглядається з огляду на найсуттєвіші соціально-значущі властивості, які визначають його життєві настанови, поведінку та діяльність. Ступінь сформованості психічних властивостей та якостей, самосвідомість та індивідуальність, активність виражена в певній діяльності, саморегулювання, включення в систему суспільних відносин перетворюють індивіда в суспільну істоту – особистість Першим фактором є біологічна зумовленість особистості. За П.Я.Гальперіним - це будова головного мозку, що є передумовою її розвитку Другий фактор – соціалізація. Під соціалізацією розуміють процес, під час якого людська істота з певними біологічними задатками набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В цьому значенні соціалізація - процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. Отже, провідну роль у формуванні особистості відіграє соціальний фактор, оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. А біологічний фактор становить собою передумову розвитку особистості. Водночас природні (анатомічні, фізіологічні й інші якості) та соціальні фактори утворюють єдність і не можуть протиставлятись одне одному. Водночас природні (анатомічні, фізіологічні й інші якості) та соціальні фактори утворюють єдність і не можуть протиставлятись одне одному. Третій фактор формування особистості - виховання. Виховується дитина в безпосередньому спілкуванні з дорослими. Вони розповідають їй, "що є добре і що є погано", заохочують ті дії дитини, які відповідають моральним нормам поведінки, і карають за провину. З часом цей зовнішній контроль замінюється самоконтролем. В той же час особистість не є пасивним результатом впливу ззовні на дитину, вона розвивається в процесі власної активної діяльності. Отже, вихованець є особистістю настільки, наскільки в нього розвинуті соціальні якості, наскільки він свідомий суб'єкт своєї громадсько-корисної діяльності.