1. Програмні агенти та мультиагентні системи. Коротка історична довідка.

Проблематика інтелектуальних агентів та мулътиагентиых систем (MAC) має вже майже 40-літню і зформувалася на основі результатів, отриманих в рамках робіт з розподіленого штучного інтелекту (DAI), розподіленого розв'язку задач (DPS) і параллельного штучноогоінтелекту (PAI). В останні 10-15 років вона виділилась в самостійну область досліджень й додатків і все більше претендує на одну із провідних ролей в рамках інтелектуальних інформаційних технологій. Всі дослідження в даній області штучного інтелекту можна розділити на дві основні фази: перша охоплює період з 1977 р. і по теперішній час, друга - з початку 1990 р. і по теперішній час. Роботи першого періоду концентрувалися на дослідженні так званих «тямущих» агентів, які були розпочаті наприкінці 1970- х років і тривають усі80 та 90-роки аж до наших днів.Спочатку ці роботи були зосереджені на аналізі принципів взаємодії між агентами, декомпозиції розв'язуваних задач на підзадачі та розподілі отриманих задач між окремими агентами, координації і кооперації агентів, розв'язанні конфліктів шляхом переговорів тощо. Мета цих робіт – аналіз, специфікація, проектування і реалізація систем агентів. На цьому ж рівні активно велися роботи з теорії, архитектури і мов для програмної реалізації агентів. Областями практичного використання агентних технологій є управління інформаційними потоками і мережами, управління повітряним рухом, інформаційний пошук, електронна комерція, навчання, електронні бібліотеки бібліотеки. Існує декілька причин, чому необхідними і корисним є програмні агенти, MAC і, більш у загальних рисах, агентні технології. Основна з них в тому, що агенти є автономними і можуть виконуватися у фоновому режимі від імені користувача при вирішенні різних задач, найбільш важливими з яких є збір інформації, її фільтрація та використання для прийняття рішень.Основна ідея програмних агентів – делегування повноважень. Для того, щоб реалізувати цю ідею, агент повинен: 1)мати можливість взаємодіх зі своїм власником або користувачем дляотримання відповідних завдань та повернення отриманих результатів; 2) орієнтуватися в середовищі свого виконання; 3) приймати рішення, необхідні для виконанні поставлених перед ним завдань. Щодо побудови агентно-орієнтованихсистем можна виділити два підходи – реалізация єдиного автономного агента або розробка мультиагентної системи.

2. Автономні агенти та їх класифікація.

Агент: 1) особа, що діє за дорученням кого-небудь; представник організації, установи і т. ін., що виконує доручення, уповноважений. 2) у природних науках агент– чинник, що діє в якому-небудь процесі або явищі, наприклад сірковулканізуючий агент в процесі вулканізації каучуку. Автономія – індивідуальна свобода дії, означає у філософському сенсі самостійне буття, що визначається власним розумом і совістю (Кант); у сенсі юридичному –це є право, що надається об’єднанням, станам, корпораціям керувати власними нормами і правилами в певних межах.Автономний агент – це обчислювальна система, що знаходиться в деякому комплексному динамічному середовищі, мислить та діє автономно в цьому середовищі і таким чином реалізує покладені на неї функції. Класифікація автономних агентів. Автономні агенти поділяються на: 1) Біологічні агенти; 2) Агенти-роботи; 3) Обчислювальні агенти. Обчислювальні агенти мають в своєму складі агентів штучного життя, та програмних агентів. В свою чергу програмні агенти включають в себе: а) Орієнтовані на задачі агенти; б) Агенти розваг; в) Віруси. Робот – автоматичний пристрій з антропоморфною дією, який часткова або повністю замінює людину при виконанні робіт в небезпечних для життя умовах або при відносній недоступності об'єкту.Робот може управлятися оператором або працювати за заздалегідь складеною програмою. Використання роботів дозволяє полегшити або зовсім замінити людську працю на виробництві, в будівництві, при роботі з важкими вантажами, шкідливими матеріалами, а також в інших важких або небезпечних для людини умовах.Комп’ютерний вірус — різновид комп'ютерної програми, відмітною особливістю якої є здібність до розмноження (самореплікация). На додаток до цього він може ушкоджувати або повністю знищувати дані, підконтрольні користувачеві, від імені якого була запущена заражена програма. Неспеціалісти до комп'ютерних вірусів інколи зараховують і інші види шкідливих програм, такі як трояни, програми-шпигуни і навіть спам.