1. Перевести хворого на похідні сульфонілсечовини ІІІ генерації (глімепірид);

2. Додатково призначити бігуаніди;

3. Збільшити дозу глібенкламіду до 20 мг на добу;

4. Додатково призначити акарброзу;

5. Перевести хворого на інсулінотерапію

7. Хвора Д. 36 років. Хворіє на цукровий діабет 11 років. Отримує зранку 12 ОД і ввечері 18 ОД пролонгованого інсуліну, а в обід 10 ОД інсуліну короткої дії. Скаржиться на сухість в роті, спрагу впродовж дня. Об'єктивно: Ps - 72/хв, АТ - 120/60 мм рт.ст. Межі серця в нормі. Цукор крові: 8.00 – 6,3 ммоль/л; 12.00 – 12,7 ммоль/л; 17.00 – 7.1 ммоль/л., 22.00-7.3 ммоль/л. Цукор сечі в межах 0,5-1%. З чим найбільш вірогідно пов'язані скарги, що виникають у хворої?

1. Недостатня вечірня доза інсуліну;

2. Наявність гепатозу;

3. Клімактеричний синдром;

4. Недостатність дози інсуліну вранці;

5. Надлишок дози інсуліну ввечері

8. Пацієнт Н., 24 років, хворіє на цукровий діабет 1 типу, лікується інсуліном пролонгованої дії. Коливання рівня глюкози протягом доби від 15,2 ммоль/л до 22,0 ммоль/л, натщесерце – 16,0 ммоль/л. Ваша лікувальна тактика:

A Додати препарати сульфонілсечовини;

B Додати бігуаніди;

C Інсулін пролонгованої дії замінити на препарат іншого виробника;

D Збільшити добову дозу інсуліну пролонгованої дії;

E Додати інсулін короткої дії перед кожним прийомом їжі

9. Хворий 55 років. Захворювання виявлено випадково під час профогляду. Не лікувався. Об'єктивно. Зріст - 170 см, маса тіла - 106 кг. Розподілення підшкірної жирової клітковини рівномірне. Шкіра звичайної вологості. Ps – 76/хв., ритмічний. Ліва межа відносної тупості серця зміщена на 1 см вліво від середньоключичної лінії. Тони серця послаблені. АТ - 160/90 мм рт. ст. Глікемія натщесерце - 6,0 ммоль/л.

Яка першочергова тактика лікування?

1. Призначити хворому лише дієтотерапію;

2. Призначити метформін;

3. Призначити глібенкламід;

4. Призначити новонорм;

5. Призначити інсулін.

10. Хворий Ф. 62 роки, страждає на цукровий діабет 2 типу. Діабет компенсований дієтою та манінілом. Хворому повинні зробити операцію з приводу пахової грижі. Яка має бути тактика?

1. Замінити манініл глімепіридом;

2. Замінити манініл глюренормом;

3. Призначити препарати інсуліну короткої дії;

4. Призначити препарати інсуліну тривалої дії;

5. Призначити бігуаніди

Практичне заняття № 6

Матеріали контролю для заключного етапу

„Йододефіцитні захворювання щитоподібної залози. Клініка, діагностика, профілактика та лікування. Тиреотоксикоз, клінічні форми, діагностика, лікування”

1. Хвора Ж., 32 років, скаржиться на постійну роздратованість, серцебиття, сльозотечу, схуднення на 10 кг за 4 місяці. Об'єктивно: шкіра тепла, волога, легкий екзофтальм, наявні симптоми Грефе, Кохера, Мебіуса. Щитоподібна залоза дифузно збільшена, що видно при ковтанні, неболюча. Пульс - 108/хв., АТ - 140/66 мм рт. ст. Дрібний тремор пальців рук. Ваш попередній діагноз?

A. Дифузний токсичний зоб;

B. Гострий тиреоїдит;

C. Медулярна карцинома щитоподібної залози;

D. Неврастенія;

E. Підгострий тиреоїдит

2. У жінки 25 років під час профогляду виявлено збільшення щитоподібної залози. Постійно проживає у Івано-Франківській області. Щитоподібна залоза дифузно збільшена до ІІ ст., м’яко-еластична, гладка, не болить. Рівень тиреоїдних гормонів у межах норми. УЗД: щитоподібна залоза збільшена, ехогенність не змінена. З боку внутрішніх органів відхилень не зафіксовано. Вкажіть найбільш імовірний діагноз:

А. Ендемічний дифузний нетоксичний зоб ІІ ст;

В. Спорадичний дифузний нетоксичний зоб ІІ ст;

С. Автоімунний тиреоїдит без порушення функції щитоподібної залози;

D. Вузловий зоб;

E. Хронічний тиреоїдит Ріделя.

3. Хвора на дифузний токсичний зоб, тиреотоксикоз важкого ступеня, отримує мерказоліл по 40 мг на добу. Поступово з’явились брадикардія, слабкість, сонливість. Визначте тактику подальшого лікування.

1. Зменшити дозу мерказолілу;

2. Призначити L-тироксин;

3. Призначити седативні препарати;

4. Збільшити дозу мерказолілу;

5. Призначити серцеві глікозиди

4. На первинний огляд до поліклініки прийшла жінка, 42 років, зниженої ваги, екзофтальм, тремор верхніх кінцівок, збуджена, всім невдоволена. Через деякий час втратила свідомість, тахіпное, порушення серцевого ритму. АТ 190/110 мм.рт.ст., Ps 160 за 1 хв, t – 38,8 С. Найбільш вірогідний діагноз:

А. Вегето-судинна дистонія;

В. Тиреотоксичний криз;

С. Гіпертонічний криз;

D.Істерія;

Е. Симпато-адреналовий криз

5. Хвора 30 р., проживає в Карпатах, звернулася зі скаргами на збільшення щитовидної залози. При обстеженні виявлено дифузне збільшення щитовидної залози ІІ ст., функція не порушена. Які ліки треба призначити для лікування ендемічного зобу?

А. Мерказоліл 20 мг на добу;

В. Селен 100мк на день;

С. L тироксин 25 мкг на добу;

D. L тироксин 50 мкг на добу;

Е . Калію йодид 200 мкг на добу

6. У хворого дифузний токсичний зоб. Отримує мерказоліл у дозі 50 мг на добу. Через 3 тижні від початку лікування підвищилася температура тіла до 38,1⁰С, з’явився біль у горлі, болючі виразки в роті. Загальний аналіз крові: еритроцити 3,1×10¹²/л; гемоглобін 94 г/л; кольоровй показник 1,0; лейкоцити 1,0×10⁹/л, ШОЕ – 28 мм/год. Яка найімовірніша причина погіршення стану хворого?

А. Гостра респіраторна інфекція;

В. Розвиток паратонзилярного абсцессу;

С. Розвиток агранулоцитозу;

D. Розвиток тиреотоксичного кризу;

Е. Алергічна реакція на мерказоліл.

7. У жінки 47 років скарги на слабкість, пітливість, тремтіння в тілі, втрату ваги, серцебиття, збільшення розмірів шиї, сльозотечу, світлобоязнь. Об'єктивно: щитоподібна залоза дифузно збільшена, еластична, рухома, безболісна. ЧСС - 128/хв., на ЕКГ фібриляція передсердь. Який із клінічних показників дозволить найвірогідніше оцінити ступінь важкості тиреотоксикозу?

А. Наявність аритмії;

В. Розміри щитоподібної залози;

С. Стан очних яблук;

D. Зріст та вага;

Е. Цифри артеріального тиску

8. У хворої М., 39 років з тиреотоксичним зобом на 2-й день після субтотальної резекції ЩЗ підвищилась t до 41⁰С, ps 180 за 1 хв, розвинулась миготлива аритмія, тремор кінцівок. Яким чином можна було б попередити розвиток тиреотоксичного кризу?

А. Зняти явища тиреотоксикозу до операції;

В. Відмовитись від оперативного лікування;

С. Призначити седативні препарати;

D. В післяопераційному періоді призначити тиреостатичні препарати;

E. В післяопераційному періоді призначити L тироксин

9. Хворий 55 років звернувся до ендокринолога у зв’язку з виникненням пухлиноподібного утворення на шиї. Під час УЗД щитоподібної залози виявленно гіпоехогенний вузол правої частки без чіткого контуру діаметром 2,5 см. Який метод дослідження дозволить обрати правильну лікувальну тактику?

A Термографія шиї;

B Магнітно-резонансна томографія шиї;

C Сцинтіграфія з радіойодом;

D Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія вузла щитоподібної залози;

E Комп’ютерна томографія шиї

10. Хвора, 36 років, звернулася до лікаря зі скаргами на наявність зоба, відчуття дискомфорту в ділянці шиї, які турбують її протягом останнього року. З анамнезу відомо, що хвора з дитинства проживає у йододефіцитній місцевості. Під час огляду: шкіра суха, набряки повік. Тони серця дещо ослаблені, шуми відсутні. Пульс – 64 за 1 хв., АТ – 100/70 мм рт ст.. Дихання везикулярне. Щитоподібна залоза ІІІ ст., ущільнена, неоднорідна, не болюча. Очні симптоми не визначаються. Реґіонарні лімфатичні вузли не збільшені. Гормональне дослідження крові: ТТГ – 9,5 мМО/л. Екскреція йоду з сечею – 40 мкг/л. Сформулюйте клінічний діагноз.

A Ендемічний зоб ІІІ ст.;

B Автоімунний тиреоїдит, зоб ІІІ ст.;

C Підгострий тиреоїдит, зоб ІІІ ст.;

D Фіброзний тиреоїдит, зоб ІІІ ст.;