1. Діабетична кетоацидотична кома;

2. Гіпоглікемічна кома;

3. Діабетична гіперосмолярна кома;

4. Церебральна кома;

5. Стан не пов’язаний з діабетом.

3. Хвора Є., 12 років, хворіє цукровим діабетом 3 роки. Отримує 18 од. інсуліну протягом доби. Після перенесеної два тижня тому пневмонії стан погіршився. Посилилась спрага, з’явився біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Ввечері втратила свідомість. Госпіталізована. Запах ацетону з роту. Пульс 120 на хвилину, малий, АТ 80/45 мм.рт.ст. Свідомість відсутня, шкіра суха. Дихання шумне. Язик сухий. Нижній край печінки на 3 см нижче від реберної дуги. На пальпацію живота хвора не реагує. Реакція на ацетон різко позитивна, глюкоза крові – 28 ммоль/л. Який з перелічених діагнозів відповідає вказаній клінічній картині?

1. Діабетична кетоацидотична кома;

2. Лактацидемічна кома;

3. Діабетична гіперосмолярна кома;

4. Діабетичний кетоацидоз;

5. Стан не пов’язаний з діабетом

4. Хворий Ж., має цукровий інсулінозалежний діабет у тяжкій формі. Діабет компенсований. Через 30 хвилин після початку гри у теніс втратив свідомість. Об’єктивно: свідомість відсутня. Шкіра волога, тонус м’язів кінцівок підвищений. Язик вологий. Пульс 80 на хвилину, ритмічний. АТ 110/70 мм.рт.ст. Тони серця звичайної звучності. Дихання 28 за 1 хв., рівне, ритмічне. Менінгіальні симптоми відсутні. Прикусу язика та позасвідомого сечовиділення немає. Який з названих заходів необхідно провести в цьому випадку?

1. Інсулінотерапія;

2. Внутрішньовенне струменеве введення 40% розчину глюкози;

3. Внутрішньовенне покраплинне введення лужних розчинів;

4. Внутрішньовенне покраплинне введення ізотонічного розчину натрію хлориду;

5. Внутрішньовенне покраплинне введення гіпотонічного розчину натрію хлориду;

5. Пацієнт З., 45 років хворіє на цукровий діабет 4 роки. Отримує 2 таблетки метформіну по 500 мг на день. Два дні тому після вживання неякісної їжі з’явилась блювота, часті, рідкі випорожнення по 10-12 раз на добу. У зв’язку з відсутністю апетиту метформін відмінив. Після цього стан хворого погіршився, посилилась спрага, з’явилась сонливість, судоми м’язів кінцівок. Знепритомнів. Госпіталізований. Об’єктивно: свідомість відсутня, шкіра суха. Тонус очних яблук знижений, дихання поверхневе, почащене. Пульс 126 на хвилину, малий, АТ 80/40 мм.рт.ст. Тони серця низької звучності. Дихання везикулярне, послаблене. Язик сухий. Живіт м’який. Край печінки виступає з-під реберної дуги на 4 см. Глюкоза крові 49 ммоль/л, сечі 70 г/л. Реакція сечі на ацетон негативна. Які з вказаних лікувальних заходів слід провести хворому?

1. Інсулінотерапія методом малих доз;

2. Призначити сечогінні препарати;

3. Внутрішньовенне покраплинне введення ізотонічного розчину натрію хлориду;

4. Внутрішньовенне покраплинне введення гіпотонічного розчину натрію хлориду;

5. Внутрішньовенне покраплинне введення 5% розчину глюкози.

6. Хвора Є., 12 років, хворіє цукровим діабетом 3 роки. Отримує 18 од. інсуліну протягом доби. Після перенесеної два тижня тому пневмонії стан погіршився. Посилилась спрага, з’явився біль у животі, нудота, блювання, сонливість. Вечором втратила свідомість. Госпіталізована. Запах ацетону з роту. Пульс 120 на хвилину, малий, АТ 80/45 мм.рт.ст. Свідомість відсутня, шкіра суха. Дихання шумне. Язик сухий. Нижній край печінки на 3 см нижче від реберної дуги. На пальпацію живота хвора не реагує. Реакція на ацетон різко позитивна, глюкоза крові – 28 ммоль/л. Який варіант інсулінотерапії найбільш раціональний?