43. Причини і наслідки Хрущовської відлиги

Після смерті Сталіна березня 1953року до влади прийшов Хрущов.20 зїзд КПРС засудив репресивну політику тоталітарного режиму, охарактеризував її як культ особи Сталіна. Режим вперше визнав свої помилки. На цьому фоні посилилась десталінізація. Нове управління СРСР взяли курс на поступову відмову від сталінських методів. помітними були результати десталінізації у ідеології. Однак держава посилила тиск на демократично настроєне населення. В Україні демократичні процеси були подавлені. Все російське як і раніше залишалось головним. Один з неочікуваних результатів десталінізації було розширення прав України у складі СРСР.

1.Наслідки Хрущовських надпрограм: було утрачено багато спеціалістів, внаслідок освоєння цілини було переправлено багато молоді туди, внаслідок кукурудзяної кампанії урожайність кукурудзи знизилась. 2.Відбувся провал всіх планів наздогнати та перегнати США.

3.У 1963р. республіка, я к і весь СРСР зіткнулася з продовольчими труднощами. СРСР вперше закупили зерно за кордоном.

4.Внаслідок ліквідування МТС, зросли борги колгоспів державі, механіки не хотяли іхати з міста до села, у більшості колгоспів були відсутні умови зберігання техніки.

5.Після впровадження територіальної системи управління управлінський апарат аграрного сектору не скоротився, як передбачалось, а зріс.

6. Вся непродумана реформаторська діяльність у сіл. госп. Обернулась кризою

7. Наслідки створення раднаргоспів: Позитивні: скоротився адміністративно-управлінський апарат, почали використовувати ресурси більш раціонально, збільшилось виробництво товарів народного споживання, розширено господарчі права республік. Негативні: невиконання завдань 6 п’ятирічки, поява місництва, кожен раднаргосп намагався сам випускати повний перелік продукції, що було не раціонально.

44. Причини впровадження та наслідки політики перебудови для Укр.

У середині 1980-х рр. радянська модель розвитку перебувала в серйозній кризі, що охопила економічну, політичну, соціальну, ідеологічну, екологічну й моральну сфери життя суспільства.

У березні 1985 р. на посаду керівника КПРС та СРСР було обрано М. Горбачова. Новий керівник став ініціатором політики реформ, яка дістала назву «перебудова» (квітень 1985 р.). Новий політичний курс передбачав прискорити соціально-економічний розвиток країни за рахунок упровадження досягнень НТР.

Спроба боротися з наслідками негативних явищ (пияцтво, нетрудові доходи) не вирішувала проблеми, а лише поглиблювала їх. Так, антиалкогольна кампанія призвела до втрат бюджету в 10 млрдруб. Серйозним ударом для СРСР стала Чорнобильська катастрофа, яка не тільки підірвала фінансові можливості країни (витрати на ліквідацію наслідків склали 20 млрд руб.) та економічне становище, а й суттєво позначилася на престижі. Спроба наростити промисловий потенціал країни в умовах відсутності достатніх ресурсів (фінансових, трудових та ін.) обернулася масовим зростанням незавершеного будівництва (на 38 млрдруб.). Великого впливу на СРСР справило також стрімке падіння цін на нафту на світовому ринку. СРСР залишився без основного джерела своїх доходів. Через падіння цін доходи від зовнішньої торгівлі у 1985—1987 рр. скоротилися на 21 млрд руб. До того ж концепція прискорення була зорієнтована на розвиток машинобудування, що ще більше посилило дефіцит товарів широкого вжитку. Опинившись на шляху економічного краху, радянське керівництво розпочало здійснення економічних реформ, суть яких зводилася до запровадження елементів ринкової економіки. Але вже скоро такі заходи показали свою повну безперспективність: почалася руйнація радянської економічної моделі, що базувалася на жорсткій централізації, розкрадання державної власності. На відміну від традиційних криз перевиробництва, що притаманні країнам із ринковими економіками, криза радянської економіки поєднувала в собі не тільки зниження темпів зростання, а і зменшення обсягів виробництва. До цих негараздів додалася ще й інфляція (прихована).

Причини провалу політики перебудови:

1.Відсутність стратегії перебудовчих процесів і пов’язані з цим серйозні помилки у внутрішній і зовнішній політиці.

2.Вичерпність економіного потенціалу СРСР, виснаженого гонкою озброєнь та екстенсивною екнономікою.

3.Відсутність надійної президентської команди, нерішучість і непослідовність у проведенні реформ

4.Шалений опір перебудові з боку партійно-державного апарату.

5.Конфлікт з тоталітарною системою і прагнення народів до демократії

Таким чином, спроба подолати кризу радянської моделі не мала успіху. Теоретично ідеї перебудови мали шанс на реалізацію, але, як виявилося в подальшому житті, крім загальних декларацій М. Горбачов так і не зміг протягом 6-річного періоду висунути будь-яку практичну концепцію реформування радянського суспільства. Перебудова швидко зайшла в глухий кут. поглибила суспільно політичну, економічну та національну кризи, завершилась розпадом СРСР.