1 Визначення густини нафтопродукту за допомогою ареометру

Проведення досліду

У чистий скляний циліндр ємністю 250 - 300 мл наливають дослід-жувальне пальне (масло) і чекають деякий час, щоб з нафтопродукту вийшли усі бульбашки повітря. У випадку утворення піни на поверхні продукту її знімають фільтрувальним папером. В циліндр обережно опускають чистий сухий ареометр. Після того, як ареометр припинить коливання, проводять відлік по верхньому краю меніску, як для світлих, так і для темних нафтопродуктів. При відліку око повинно знаходитись на рівні меніску.

Температуру нафтопродукту встановлюють по термометру ареометра (при випробуванні темних нафтопродуктів ареометр припіднімають так, щоб було видно верхній кінець ртутного стовпчика і можна було зняти відлік температури). У випадку, коли ареометр не має термометра, температура вимірюється звичайним лабораторним термометром. Відлік густини за шкалою ареометра (нафтоденсиметра) проводиться з точністю до 3-го знаку.

Розходження між паралельними дослідами не повинно перевищувати 0,001 - 0,002.

При визначенні густини нафтопродуктів, що мають в'язкість при 50°С більше 200 сс/я,їх розбавляють рівним об'ємом тракторного або освітлювального гасу відомої густини і визначають густину суміші за формулою: р = 2р, - рг

р{ - густина суміші, рг - густина палива.

Розходження між паралельними дослідами не повинно перевищувати 0,004-0,008.

2 Визначення фракційного складу пального

ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДУ

Визначення фракційного складу проводиться за допомогою стандартного

приладу.

Сухим, чистим мірним циліндром ємністю 100 мл відмірюють 100 мл досліджуваного нафтопродукту і обережно переливають його в колбу, слідкуючи при цьому, щоб рідина не попала у газовідвідну трубку колби .Об'єм продукту в циліндрі відраховують по нижньому краю меніску. Досліджуваний нафтопродукт при наливанні в колбу повинен мати температуру 20 ±3°С.

В шийку колби з продуктом вставляють термометр на щільно підігнаному коркові так, щоб ртутна кулька знаходилась на рівні нижнього краю газовідвідної трубки. Газовідвідну трубку колби з'єднують з верхнім кінцем трубки холодильника за допомогою щільно підігнаного корку. З'єднання на корках заливають клеєм, після чого ставлять верхню частину кожуху на азбестову прокладку діаметром ЗО мм (при розгонці бензину) або на прокладку з вирізом (при розгонці гасу і дизельного пального). Мірний циліндр, яким відмірявся продукт, не висушуючи ставлять під нижній кінець трубки холодильника. На час перегонки отвір циліндра закривають ватою. При перегонці бензину циліндр ставлять в стакан, наповнений водою, що має температуру 20 ±3°С. Щоб циліндр не вспливав в стакані, на його ніжку ставлять вантаж.

У ванні холодильника підтримують температуру від 0 до 5 °С. При перегонці лігроїну, гасу і пального Т-1 і Т-2 швидкість току води у ванні холодильника регулюється так, щоб температура її на зливі була не вище +30°С. Нагрівання колби повинно проводитись рівномірно, і з такою інтенсивністю, щоб до падіння першої краплі дистиляту з кінця трубкЖ холодильника в циліндр при перегонці бензину пройшло не менше 5 хв і не\ більше 10 хв, а при перегонці гасу, дизельного пального і пального Т-1, не* менше 10 хв і не більше 15 хв. Температуру, яку показує термометр в момент падіння першої краплі, називають температурою початку перегонки. Дал? перегонку ведуть з такою рівномірною швидкістю, щоб за хвилину f переганялось 4 - 5мп нафтопродукту (за 10 сек в мірний циліндр повинно , падати приблизно 20 - 25 крапель). :

В процесі перегонки записують температури, які відповідають моментам, Р коли рівень рідини доходить до міток, чисельно рівних відсоткам, що вказані в

к

технічних умовах на досліджуваний продукт (10%,50%,90%,97.5%). Після того, як в мірний циліндр переганяється 90 мл дистиляту, нагрівання колби регулюють так, щоб до кінця перегонки пройшло від 3 до 5 хв. Коли рівень дистиляту в мірному циліндрі досягне відмітки, встановленої технічними умовами (97%,97.5%,98% або кінця кипіння), записують температуру і нагрівання колби припиняють. Дають зтекти дистиляту на протязі 5 хв і записують об'єм рідини в циліндрі.

Температурою кінця кипіння нафтопродукту вважається та найвища температура, після якої ртутний стовпчик термометра починає опускатись при незмінній інтенсивності нагрівання.

Після припинення нагрівання, колбі дають остудитись на протязі 5 хв,а потім залишок з неї обережно зливають в мірний циліндр ємністю 10 мл,і записують об'єм залишку з точністю до 0,1 мл.

Різниця між 100 мл та сумою об'ємів дистиляту і залишку записують як втрату при перегонці.

При перегонці невідомого по фракційному складу нафтопродукту записують: температуру початку кипіння і температури відгону 10, 15, 20, ЗО, 40, 50, 60, 70, 80, 90 й 97%. Після приблизного встановлення марки пального проводять повторну перегонку, відмічаючи температури перегонки, вказані в технічних умовах для даної марки пального.

Визначення фракційного складу нафтопродуктів проводять два рази. Розходження між двома паралельними визначеннями не повинно перевищувати: для температури початку перегонки — 4°С, для решти температур - 2°С. Кількість залишку може відрізнятись не більше, ніж на 0,2 мл.

Якщо барометричний тиск під час перегонки був вищий 770 мм рт.ст. або нижче 740 мм рт.ст., то вводять поправку в покази термометра. При барометричному тиску нижче 740 мм рт.ст. поправку додають, а при барометричному тиску вище 770 лшрт.ст. - поправку віднімають. Поправка розраховується за формулою:

С = 0.00012 (760 - Р)-(273 +1) де Р - фактичний барометричний тиск в мм рт.ст., і - температура, яку показує термометр.

Поправка може бути визначена з таблиці, складеної на основі вищеприведеної формули (табл. № 2).