74. Самовиховання студентів в умовах внз та його мотивація.

Досвід навчально-виховної діяльності вищих навчальних закладів переконує, що ефективно вирішувати питання підготовки майбутніх фахівців можна лише за активної участі в цьому процесі студентів, тобто йдеться про їх самовдосконалення.

Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції та розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності та власної програми розвитку.

Цей процес ґрунтується на психологічному механізмі постійного подолання внутрішніх суперечностей між наявним рівнем професіоналізму («Я — реальне професійне») і уявним

його станом («Я — ідеальне професійне»). Професійне самовдосконалення майбутнього фахівця відбувається у двох взаємопов’язаних формах — самоосвіта і самовиховання. Основним змістом самоосвіти є вдосконалення наявних у студента знань, формування умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетенції.

Людина інколи самовдосконалюється підсвідомо. Неусвідомлене самовиховання зазвичай має епізодичний характер, здійснюється без чіткого плану і розгорнутої програми, що набагато знижує його результативність. Значно вищу ефективність має усвідомлене самовиховання – системна і свідома діяльність людини, спрямована на її саморозвиток і формування власної базової культури. Щоб самовиховання стало усвідомленим і професійно спрямованим, майбутній фахівець має відчути, реально оцінити свою придатність до обраної професії. Головною метою самовиховання на сучасному етапі є досягнення згоди зі самим собою, знаходження сенсу життя, самоактуалізація і самореалізація потенційних можливостей, природних здібностей та активне самоутвердження в суспільному житті.

Самовиховання студента розуміють як організовану, активну й цілеспрямовану його діяльність, скеровану на систематичне формування й розвиток позитивних та усунення негативних якостей особистості відповідно до усвідомлених потреб і вимог суспільства, професійної діяльності, а також на реалізацію особистої програми розвитку

75. Проаналізувати індивідуально-виховну роботу зі студентами.

Важливе місце у виховній діяльності науковопедагогічного працівника належить індивідуально-виховній роботі зі студентами. Студентство — мобільна група, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання професійних і соціальних ролей у матеріальному і духовному виробництві. Одне із завдань науково-педагогічного працівника на всіх етапах становлення студента – допомогти йому знайти себе. Організація індивідуально-виховної роботи зі студентами передбачає:

􀂃 діагностику особистості студента (якостей, властивостей, мотивації, установок, особливостей та ін.);

􀂃 визначення близьких і перспективних цілей індивідуально-виховної роботи зі студентом;

􀂃 вироблення формуючих, розвивальних і корекційних заходів, спрямованих на усунення відхилень у поведінці студентів, розвиток інтелектуальної, емоційної та вольової сфер;

􀂃 здійснення впливу (вибір оптимальних форм, методів і прийомів психолого-педагогічного впливу та їхнє практичне застосування);

􀂃 аналіз досягнутих результатів виховного впливу на студента та корегування цілей індивідуальновиховної роботи з ним.

Науково-педагогічному працівнику необхідно знати:

􀂃 загальні біографічні відомості: прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, соціальний і родинний стан, умови, у яких ріс, учився, виховувався, товаришів, друзів, знайомих;

􀂃 моральні якості: рівень свідомості, ставлення до обов’язку навчання, дотримання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, покора й ретельність, ставлення до товаришів і колективу;

􀂃 психічні особливості студентів;

􀂃 стан здоров’я: фізичний і психічний розвиток.

76. Роль і місце науково-педагогічного працівника в розвитку суспільства, його функції.

Зі структури діяльності педагога випливають основні його педагогічні функції - припис для педагога щодо напрямів застосування професійних знань. Науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу виконує такі функції:

■ управлінську;

■ продукування;

■ передавання;

■ трансформації;

■ спонукання;

■ соціалізації;

■ прогнозування;

■ корегування;

■ культурологічну;

■ виховання;

■ розвивальну.