- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
Политическая власть – способ реализации общих интересов и достижение общих целей. Природа власти многогранна и состоит из нескольких подходов:
1. Классовая (марксистская) состоит в признании классовой природы политической власти. Власть – это организованное господство экономически доминирующего класса над другими общественными классами.
2.Элитарная состоит в утверждении о происхождении политической власти из общественного неравенства. Политическая власть – результат разделения общества на элиту и массы и представляет собой отношение между господствующей элитой и подчиненными массами.
3.Структурно-функциональная - подчинения низших уровней структур высшим. Политическая власть вторична лишь по отношению к обществу. Власть и стремление к ней есть доминирующая черта человеческой психики и сознания
Структура власти:
1. источники власти – авторитет, сила, престиж, закон, богатство, знание, харизма, тайна, интерес;
2. субъекты власти – государство и его институты, политические партии и их лидеры;
3. объекты власти – масса, классы, общество, социальные группы;
4. функции власти – господство, руководство, контроль, управление, организация, мобилизация;
5. ресурсы власти – экономические (материальные ценности – деньги, техника, земля, полезные ископаемые), социальные (группы и слои общества, чья поддержка необходима власти для проведения своей политики), культурно-информационные (знания, информация и средства их распространения), принудительные (оружие, армия, суд, прокуратура, полиция, силовые ведомства), демографические (люди) - средства, которыми субъект влияет на объект для достижения поставленных целей.
Основные в структуре власти являются субъекты и объекты.
13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
В своей монографии "Метаморфозы власти" Тоффлер считает, что наиболее важны знания, с помощью, которых человек может решить задачи без использования насилия или богатства. Знания дают власть высочайшего качества.
Роль знаний качественно изменилась и причина тому структурные перемены в системе властных отношений. Появилась новая система создания материальных ценностей, которая подорвала старую систему власти, изменив бизнес, политику, государственное устройство и саму по себе структуру мировой системы власти. При этом опять нашла подтверждение известная аксиома: «Власть ни хороша, ни плоха, она мерило всех человеческих отношений».
Сила, богатство и знание были и остаются основными рычагами власти. Однако важнейшим фактором власти в современном мире становится ее качество.
Насилие, силы, запечатленные в законе, стоят за каждым действием правителей, и власть полагается на силовые органы и полицию для придания силы своей политической воле. Насилие может быть использовано лишь для наказания, насилие порождает сопротивление. Насилие отнесится к низкокачественной власти.
Богатство является более удобным и эффективным инструментом власти. Вместо запугивания или наказания оно может предложить награды и вознаграждения, его можно использовать как в позитивном, так и в негативном плане, как для вознаграждения, так и для наказания. Оно значительно гибче и многогранней силы, особенно когда конечная угроза насилия остается на месте. Богатство можно отнести к власти среднего качества.
Самую высококачественную власть, отмечает Э. Тоффлер, дает применение знаний. При этом она предполагает максимальную эффективность — достижение цели с минимальными источниками власти и затратами ресурсов. Знания зачастую могут использоваться для того, чтобы заставить объект власти принять последовательность операций при выполнении действий, предлагаемую субъектом власти. При этом появляется потенциальная возможность (опять-таки основанная на информации и знаниях) убедить объект воздействия в том, что он сам придумал эту последовательность.
Знание может служить для приумножения богатства и силы. И сила, и богатство зависят от знания, оно становится важнейшим компонентом силы и богатства, их сущностью. Знание обладает огромной гибкостью, у него есть характеристики, которые делают знание психологически фундаментально отличным от менее значимых иных источников власти, присущих предыдущим этапам развития общества.
Сила и богатство являются собственностью могучих и состоятельных. При этом особенность знания заключается в том, что им могут обладать слабые и бедные. Это является чрезвычайно важной и ключевой характеристикой в информационный век. Знание — самый демократичный источник власти. В быстро изменяющемся информационном мире борьба за власть и доминирование все больше превращается в борьбу за распределение и доступ к информации и знаниям. В итоге контроль за распределением и доступом к информации и знаниями — основа битвы за власть во всех институтах человечества и человеческого общества.
Знание как источник самой высокой власти приобретает все большее значение. Важнейшие изменения во власти происходят в переменах в отношениях между силой, богатством и властью
