
- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
Особливості сучасного буття України виводять у ранг чільних завдань формування та усвідомлення національних інтересів як базових засад послідовної й цілеспрямованої політики.
Для визначення цих інтересів потрібен науковий підхід, що враховує історичні, соціально-політичні та економіко-географічні чинники. Вихідним є розуміння сучасної української нації як відкритої поліетнічної спільноти, що історично склалася на території України, яка усвідомлює себе українським народом, а її члени — громадянами суверенної держави. Таке визначення охоплює і вузьке розуміння української нації як етнічно однорідної спільності людей української національності, що проживають в Україні, і широке — в тому числі українська діаспора. Перше визначення відображає переважно сферу відносин системи «держава — громадянин», а друге — походження, виховання, культуру. Обидва визначення слід брати до уваги для з´ясування конкретних національних інтересів, що сприятиме подоланню національної обмеженості, створенню умов для консолідації українського суспільства навколо ідеї національної держави, у якій дотримуватимуться прав людини незалежно від її етнічного походження. Цей підхід є важливим аспектом діяльності держави щодо обстоювання національних інтересів, він зумовлює і відповідну політику в інтересах національної безпеки.
Національні інтереси — інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом.
Національні інтереси не тотожні інтересам націй, оскільки перші інтегрують інтереси всіх людей незалежно від національної належності, а другі — лише інтереси окремої нації. В Україні проживає майже 100 націй, у кожної є специфічні інтереси. Але національні інтереси для всіх є інтегруючим, єднальним чинником їх існування в державі, поліпшення умов соціального й політичного буття. Іншими словами, національний інтерес є домінантою загальносуспільних устремлінь.
Щодо цього народ України чітко визначився на основі національного загальнонародного консенсусу: незалежна, суверенна, соборна, демократична держава, характерні риси якої — громадянське суспільство, демократична, соціальна, правова держава, економічний і політичний плюралізм, ідеологія та мораль, що ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях, дотриманні прав людини. Жодна з політичних сил України не заперечує цих ціннісних орієнтирів. Саме тому вони становлять національну мету, національну концепцію розвитку, платформу для національної згоди. У цьому руслі мають формуватися і національні інтереси України, усвідомлення яких є підставою узгодження їх з інтересами інших країн, не поступаючись стратегічними й життєво важливими цілями. Лише завдяки цьому можна запобігти небезпечній замкнутості на власних проблемах, уникнути відверто егоїстичних підходів у відносинах з іншими державами. Національний егоїзм може надати лише деякі короткочасні переваги, але згодом — зумовити конфлікти і створити у стратегічному вимірі неабияку загрозу власним національним інтересам.
Національні інтереси є основою функціонування всіх складових політичної системи. Водночас вони формуються всіма її елементами.
Формування, реалізація національних інтересів — складний процес. Інтереси, особливо молодих держав, тісно переплітаються з інтересами безпеки, загальними базовими цінностями (територіальною цілісністю, політичним виживанням, забезпеченням невід´ємних прав людини). Тому для з´ясування корінних національних інтересів слід відмежувати їх від базових цінностей суспільства.
У будь-якому суспільстві інтереси людей бувають не тільки різними, а й протилежними. Але суспільство може функціонувати лише за умови узгодження їх на основі національного компромісу й національної злагоди.
Держава як головний елемент політичної системи покликана якнайточніше виражати національні інтереси, тобто інтереси всіх членів суспільства, вирішувати соціальні суперечності та забезпечувати права людини. Але, оскільки національні інтереси реалізуються державою через державні інтереси, то останні можуть фігурувати як інтереси влади, не збігаючись із національними інтересами. Інтереси уряду, відомств можуть відрізнятися, а то й суперечити національним інтересам. Уникнути цих протиріч можна завдяки врахуванню впливу базових цінностей суспільства на формування національних інтересів, а також їх зворотного впливу. У молодих державах такий взаємовплив виявляється, наприклад, із появою певних зовнішніх і внутрішніх загроз безпеці суспільства. Країни, що перебувають на етапі становлення своєї державності, рідко мають усталену соціальну й національно-етнічну структуру. Тому відповідно змінюються національні цінності, ієрархія їх значущості, стратегія та політика. Традиційні цінності — демократія, економічний і соціальний добробут тощо за небезпечних умов для держави поступаються місцем цінностям самозбереження, національної єдності, виживання тощо.
Для України національними інтересами є раціональні державотворення і трансформація суспільних відносин. У такій ситуації на передньому плані державні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами загальнонаціональними та з інтересами особи. Найважливіше завдання держави в системі національних інтересів — це подолання кризи, розвиток і підтримка соціально-культурного й духовного відродження як засади національної державності українського народу щодо забезпечення ефективного функціонування суспільства, внутрішньої стабільності, соціальної злагоди, сприятливих міжнародних умов і колективної безпеки. Ці завдання, випливаючи з політичної та економічної доцільності, є і національними інтересами України. Актуальним є і забезпечення інтересів кожного члена суспільства, прав людини. За нинішніх умов влада ризикує втратити довіру народу, якщо не віднайде оптимальних способів, форм і методів поєднання державних і особистих інтересів, узгодження їх з національними інтересами нашої країни.