- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
Основные преимущества и недостатки мажоритарной
избирательной системы
Преимущества |
Недостатки |
Определенность результата, соревнователь-ный характер выборов
Монолитное большинство; однопартийное правительство большинства
Стабильное правительство, опирающееся на парламентское большинство
Более тесная связь депутата с территорией, от которой он избран
Взаимосвязь общенациональных проблем с местными Политическая ответственность кандидатов и депутатов перед избирателями
Двухпартийная конкуренция, чередование двух партий у власти Относительная простота подсчета голосов |
Слабая представленность (электоральная диспропорциональность)
Неучастие голосов проигравших в распределении парламентских мест
Непропорциональное усиление партий, получивших относительное большинство
Исключение третьих партий из правитель-ственных и парламентских коалиций, несмотря на регулярно получаемую высокую долю голосов
Победившая партия может получить большинство в парламенте, не располагая им в масштабах страны
Не исключены злоупотребления при "нарезке" округов |
Общий тип избирательных систем, в основу которых при определении результатов голосования положен принцип большинства, называется мажоритарной избирательной системой. Основная цель, преследуемая при введении мажоритарной системы, - определить победителя и сплоченное большинство, способное проводить в жизнь политические решения. Мажоритарная система технически наиболее проста при определении результатов и была первой, применявшейся при выборах представительных учреждений. Основным недостатком является значительное несоответствие (искривление)
между числом голосов, поданных за кандидата или за список кандидатов, и числом полученных мандатов, а также значительные потери голосов проигравших на выборах и не представленных в выборном органе. Поэтому с середины XIX в. стали применять пропорциональную систему, занявшую в Европе преобладающее положение. Тем не менее мажоритарные правила в той или иной мере применяются в 83 странах мира. Разли-
чают мажоритарные системы абсолютного и простого (относительного) большинства.
Мажоритарная система абсолютного большинства - способ определения результатов голосования, при котором для получения мандатов требуется собрать абсолютное большинство голосов (50% + 1), то есть число, превышающее хотя бы на один голос половину численности избирательного корпуса в данном округе (обычно от числа проголосовавших или числа голосов, признанных действительными). Преимущество этой подсистемы в ее технической пррстоте при определении результатов, а также в том, что избранный кандидат или список кандидатов будут представлять абсолютное большинство избирателей. Существенным недостатком является высокая степень непредставленных голосов в выборных органах. (479)
Такая система выгодна в первую очередь крупным партиям, которые имеют постоянный и массовый электорат и могут рассчитывать на победу. Небольшим партиям, да еще в условиях политической раздробленности, крайне трудно рассчитывать на победу. Для устранения недостатков правила абсолютного большинства применяется повторное голосование. Оно может, проводиться столько туров, сколько необходимо для того, чтобы один из кандидатов набрал абсолютное большинство голосов. Еще один способ совершенствования названной системы - введение механизма перебаллотировки (впервые был введен во Франции в 1852 г.). Перебаллотировка означает определение победителя в двухтуровом голосовании: кандидат может быть избран в первом туре лишь при условии получения голосов абсолютного большинства. Если этого не произошло, тогда приступают ко второму туру голосования, в котором победителю требуется лишь простое большинство.
Мажоритарная система относительного большинства - способ определения резуль-татов голосования, при котором требуется собрать относительное или простое большинс-тво голосов, то есть больше, чем у оппонентов. По существу, относительное большинство - это большее меньшинство. В этой системе действует принцип "одномандатный округ - простое большинство" и "победитель получает все". В британской политологии она получила название "первый, кто проскочит финишный столб". Инструментальная задача этой системы - перевести относительное большинство голосов избирателей одной партии в данном избирательном округе в один парламентский мандат. Эта система возникла в Великобритании и действует примерно в 43 странах, многие из которых ранее были британскими колониями. Система всегда результативна, а также имеет ряд других преимуществ, о чем пойдет речь ниже. Основным ее недостатком является значительная степень непредставленности (проигравших) голосов. Она порождает жесткую зависи-мость: чем с меньшим числом голосов завоевал мандат победитель, тем большее число голосов не учитывается при определении победителя.
