- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
Идея внутренней противоречивости, конфликтности политики утвердилась в науке с XIX в. А. Токвиль, К. Маркс, Г. Зиммель, а впоследствии К. Боулдинг, Л. Козер, А. Бентли и другие теоретики рассматривали конфликт как ведущий источник политики, лежащий в основе происходящих в ней изменений и определяющий тем самым границы и характер существования данной сферы общественной жизни.
В действительности реальное политическое сообщество людей всегда формируется через их взаимодействие, предполагая как сотрудничество, так и соревновательность. В целом политический конфликт и представляет собой не что иное, как разновидность (и результат) конкурентного взаимодействия двух и более сторон (групп, государств, индивидов), оспаривающих друг у друга распределение властных полномочий или ресурсов. Конфликт - один из возможных вариантов взаимодействия политических субъектов. Однако из-за неоднородности общества, непрерывно порождающего неудовлетворенность людей своим положением, различия во взглядах и иные формы несовпадения позиций, чаще всего именно конфликт лежит в основе поведения групп и индивидов, трансформации властных структур, развития политических процессов.
В самом общем виде в политической науке принято классифицировать конфликты по следующим основаниям:
- с точки зрения зон и областей их проявления. Здесь прежде всего выделяются внешне- и внутриполитические конфликты, которые, в свою очередь, подразделяются на целый спектр разнообразных кризисов и противоречий.
- по степени и характеру их нормативной регуляции. В данном случае можно говорить о (целиком или частично) институализированных и неинституализированных конфликтах (Л. Козер), характеризующих способность или неспособность людей (институтов) подчиняться действующим правилам политической игры;
- по их качественным характеристикам, отражающим различную степень вовлеченности людей в разрешение спора, интенсивность кризисов и противоречий, их значение для динамики политических процессов и проч. Среди конфликтов данного типа можно выделить "глубоко" и "неглубоко укорененные" (в сознании людей) конфликты (Дж. Бертон); конфликты "с нулевой суммой" (где позиции сторон противоположны, и потому победа одной из них оборачивается поражением другой) и "не с нулевой суммой" (в которых существует хотя бы один способ нахождения взаимного согласия - П. Шаран); антагонистические и неантагонистические конфликты (К. Маркс), разрешение которых связывается с уничтожением одной из противоборствующих сторон или - соответственно - сохранением противоборствующих субъектов и т.д.;
- по временным (темпоральным) характеристикам конкурентного взаимодействия сторон - долговременные и кратковременные конфликты. Так, возникновение и разрешение отдельных конфликтов в политической жизни может завершиться в течение предельно короткого времени (например отставка министра в связи с публикацией сведений о его предосудительных действиях), но может быть соотнесено с жизнью целых поколений (противоборство диссидентов с коммунистическими режимами в странах Каждый тип конфликта, обладая теми или иными свойствами и характеристиками, способен играть разнообразные роли в конкретных политических процессах, стимулируя отношения соревновательности и сотрудничества, противодействия и согласования, примирения и непримиримости.