- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
Активне використання матриці-2004. Уже можна констатувати, що на початку 2010 року громадяни України голосуватимуть, спираючись на результати агітаційної кампанії, практично злизаної з попередніх президентських виборів. Як і в 2004-му, тон задають два фаворити і кордебалет решти учасників, серед яких і чинний глава держави. І хай цього разу українцям представили менше розгнуздано-промивальних агітроликів, немає вакханалії технічних кандидатів, трохи менш активно втручається в наші передвиборні справи Росія, але розподіл країни на два протиборчі табори за принципом «Хто не з нами – той проти нас» червоною ниткою проходить через президентські вибори 2010 року.
Проведення віртуальної президентської кампанії. Більшість кандидатів (хоча, визнаємо – економічна криза дещо скоротила кількість можливих учасників сутички за булаву) практично не ведуть кампанію. Вони без сантиментів передали своїх представників у виборчкомах під контроль «старших товаришів» і готуються до нового політичного сезону. Ті ж претенденти, яким за статусом належить енергійно агітувати, переконувати і доводити, вважають за краще проводити передвиборні заходи у форматі монологу. Власне кажучи, в цьому є раціональне зерно – дебати в українському варіанті частенько перетворюються на змагання з обливанню брудом.
Гендерний чинник. У кампанії-2010 беруть участь на подив багато представниць прекрасної статі. Інна Богословська, Людмила Супрун і Юлія Тимошенко – в політиці не новачки. Проте лише у Юлії Володимирівни виявилося досить ресурсів, щоб претендувати на перемогу. До того ж прем'єрка неодноразово підкреслює, що решта кандидатів об'єдналася в прагненні не допустити її перемоги. Залишимо це твердження на совісті кандидата.
Педофіли, «Межигір’я» тощо. Передвиборні скандали давно вже стали обов'язковим атрибутом ведення кампанії. Можна сказати, що «справа педофілів» стала унікальною за масштабністю і силою громадського потрясіння. Вона стала для українського виборця щепленням від компромату – болючим, важко переносимим, але дієвим. Після одкровень, пов'язаних з цим ганебним злочином, вітчизняного обивателя з гармати не проб'єш. Власне, вплив на перебіг кампанії «справи педофілів» був нейтралізований грипозною панікою загальнонаціонального масштабу. Та й українці сьогодні більше переймаються боротьбою за виживання. Можливо, з цієї причини і тема резиденції Януковича, що старанно впорскується в інформаційний простір, не дістала очікуваної реакції. Врешті-решт, ніхто з сильних світу цього в халупах не тісниться, і про це відомо мільйонам співгромадян. «Угода про співпрацю Ющенка і Януковича» виявилася й зовсім шитою білими нитками з червоними сердечками. Прикро, що на позитивні програми розбудови країни кандидати в президенти витрачали значно менше креативних зусиль своїх штабів.
Ставка на прем'єрський портфель. На жаль, кандидати в президенти, за рідкісним винятком, пропонують не стратегічні вирішення проблем країни, а тактичні ходи масштабу прем'єр-міністра. Створюється враження, що мета претендентів на головну державну посаду – концентрація в своїх руках всієї повноти влади, перетворення парламенту на зібрання ручних кнопкодавів і зручна судова влада для повноти комфорту. У країні лунають тверезі голоси про неможливість цілковитої концентрації влади в одних руках, але вони тонуть в захоплених вигуках свит потенційних переможців. І той, хто виграє президентські вибори, навряд чи зможе зупинитися в праведному гніві.
Орієнтованість на місцеві вибори. Для частини кандидатів у президенти виборча кампанія стала пробою сил перед місцевими виборами. Цей алгоритм особливо актуальний для представників «третьої сили» - Анатолія Гриценка, Сергія Тігіпка, Арсенія Яценюка. Вони або мають у своєму розпорядженні недавно зареєстровані партії, або перебувають на стадії формування власної політичної сили. Їм потрібно обростати авторитетом на місцях. Та й деяким ветеранам політичної боротьби доцільно провести огляд партійних лав.
Розпорошення адмінресурсу. У президентській кампанії 2010 року беруть участь і президент, і прем'єр-міністр, і голова Верховної Ради. Глави держави і уряду не лише активно використовують службові можливості в своїй агітації, а й поперемінно обмінюються болючими випадами. Періодично свої «5 копійок» вставляє і спікер. Цікаво інше: адміністративний ресурс, яким після президентства Кучми нікому не вдавалося скористатися з належною ефективністю, цього разу буде розпорошений між різними центрами впливу.
Економічна криза і недофінансування виборчої кампанії. На цей раз Україна проходить через президентські вибори в умовах жорстокої економічної кризи. Кандидати проводять агітацію в умовах строгої економії, а Центральна виборча комісія вибивала кошти для проведення виборів з уряду, погрожуючи зверненням до прокуратури. Чи варто дивуватися, що фаворити президентської кампанії узялися забезпечити неформальну, але гідну матеріальну винагороду ключовим членам виборчих комісій. Вочевидь – виключно з людинолюбства і заради торжества демократії в країні.
Мінливі правила виборів. Правила проведення президентської кампанії нагадують статут товариства з обмеженою відповідальністю, в якому партнери-засновники однаково не довіряють одне одному, але при цьому «акули» вважають за краще відокремитися від політичних «піскарів» і «планктону». Поки що кульмінацією протистояння була боротьба за право громадян голосувати вдома без дозволу медустанов, що може призвести до проведення перших в історії країни «надомних» виборів. Не виключено, що деяка корекція правил проведення виборів відбудеться після першого туру – аж надто ставки високі.
«Бронзовий» інтерес. Хоча політологи і соціологи стверджують, що автоматичної передачі голосів у другому турі його фіналістам від інших учасників президентських перегонів бути не може, володар третього місця дістане відомі преференції. Він зможе акумулювати достатню кількість голосів для блискавичного торгу за прем'єрський портфель. Правда, з високою ймовірністю бронзовим призером стане політик, який не має достатньої парламентської підтримки. І його тріумф вранці 18 січня може виявитися короткочасним.
