- •1. Предмет політології, її зміст і методи
- •2. Місце політології в системі наук про політику. Закони і категорії науки.
- •3 .Сучасна транзитологія. Проблеми демократичного транзиту.
- •5. Политика как общественное явление. Сущность, структура и функции.
- •6. Мислителі Середньовіччя про сутність і форми реалізації влади (Аврелій Августін, Фома Аквінський, Марсилій Падуанський).
- •7. Раціонально-критичне розуміння політики мислителями Нового часу (т.Гоббс, Дж.Локк, ш.-л. Монтескьє, ж.-ж.Руссо).
- •8 .Основні риси політичних ідеологій. «Посткласичні» ідеологічні течії у хх1 ст.
- •1. Неолиберализм
- •2. Неоконсерватизм и новые правые
- •3. Идеологические поиски социалистов
- •4. Коммунитаризм
- •5. Феминизм
- •6. Антиглобализм
- •9. Особливості розвитку політичної думки України (кінець х1х – поч.Хх ст) (м.Грушевський, в.Липинський, м.Шаповал).
- •Вопрос12. Влада: природа, ресурси, структура
- •13 Політична влада у контексті глобалізації (Елвін Тоффлер “Метаморфози влади”).
- •14. Права людини: поняття, історія боротьби за виживання та їх еволюція в умовах глобалізації.
- •16. Поняття, структура та функції політичної системи. (Концепції д.Істона, г.Алмонда)
- •15. Основні ідеї праці м.Вебера “Політика як покликання та професія”.
- •17. Поняття і типологія політичних режимів. Особливості політичного режиму сучасної України.
- •19. Характерні риси і різновиди тоталітарних політичних режимів.
- •20. Авторитарний політичний режим. Головні відмінності авторитаризму від тоталітаризму.
- •22. Демократія: загальні ознаки, види, форми і типи. Складність демократичного правління
- •23. Походження і сутність держави. Ознаки держави.
- •24. Основні напрями зовнішньої політики України.
- •25. Перелічить аспекти принципу поділу влади. Проблема оптимізації цього принципу у сучасній Україні.
- •26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
- •27. Місцеве самоврядування: поняття, завдання та принципи. Європейська хартія про місцеве самоврядування й зміст Закону України про місцеве самоврядування.
- •28. Політична свідомість: загальне поняття, структура і типи.
- •29. Специфіка формування громадянського суспільства в Україні.
- •30. Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти та об’єкти політики.
- •31. Етнонаціональні відносини: сутність та особливості на пострадянському просторі.
- •32. Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •33. Ознаки правової держави. Протиріччя становлення правової держави в Україні.
- •34. Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36. Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •37. Економічні функції держави в умовах ринкової економіки.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •39. Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж..Руссо.
- •41. Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42. Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкт і об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в. Парето, г. Моска, р. Міхельс)
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •48. Типологія сучасних політичних ідеологій.
- •50. Форми державного правління та адміністративно-територіального устрою держави
- •51. Групи інтересів: поняття, функції, типологія
- •Функції груп інтересів
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53. Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •2) За поставленими цілями — соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
- •54. Поняття і типи партійних систем. Проблеми функціонування політичних партій в Україні.
- •55. Пряма та репрезентативна форми демократії
- •Плюси і мінуси кожної форми демократії.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за Алмондом і Вербою.
- •Типологія політичних культур
- •57. Функції засобів масової інформації в українському суспільстві.
- •58. Проблеми ефективності влади у транзитивних суспільствах. Необхідність реформування політичної системи України.
- •59. Політичні конфлікти: теоретичне осмислення і типологія.
- •60. Концепція розподілу функцій влади та особливості її реалізації у сучасній Україні.
- •61. Місце і роль політичних партій в українському суспільстві.
- •62. Виборчі системи: типи, значення у політичному процесі.
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи. Зміст і основні характеристики виборчої системи в Україні.
- •64. Переваги і недоліки мажоритарної виборчої системи.
- •65. Національні інтереси суверенної України та їх реалізація. Співвідношення національних інтересів та загальноцивілізаційних цінностей за умов глобалізації.
- •66. Особливості президентської виборчої кампанії в Україні у 2004 р.: її результати та наслідки.
- •67. Виборча система і форма правління. Пошуки ефективного поєднання.
- •68. Взаємодія форм правління, партійних і виборчих систем.
- •69. Євроатлантичний вибір України в контексті глобалізації.
- •70. Глобалізація – новітня політична ідеологія Заходу (е.Валлерстайн, с.Хантінгтон, о.Тоффлер, о.Панарін).
- •71. Взаємозв’язок економіки та політики. Особливості економічної політики.
- •72. Національний інтерес. Політика України в галузі національних відносин.
- •73. Смисл і призначення терміна «легітимність». М.Вебер про типи легітимності влади у роботі «Політика як покликання та професія».
- •74. Характеристика політичної системи Української держави.
- •75. Політичні рішення і типологія їх реалізації у тоталітарному демократичному суспільствах.
26. Соціальна держава. Умови формування, типи, основний зміст діяльності.
Соціальна держава - це правова держава розвиненого цивільного суспільства, що , з'єднуючи у своїй діяльності принципи волі й рівності, соціальної справедливості, надкласовості, реально забезпечує соціально-економічні права людини.
Термін «соціальна держава» було запроваджено ще в 1850 p. німецьким вченим-юристом Лоренцом фон Штайном. Однак його активна теоретична розробка і практичне втілення розпочалося в Німеччині у другій половині XX ст. Теоретичні засади соціальної держави висвітлені в працях Г. Ріхтера (Німеччина), К. Соле (Іспанія), А. Брауна (США), М. Боретті (Франція). Досвід розвинених кран переконливо свідчить, що зародження і формування соціальної держави відбувається не спонтанно, а на основі цілеспрямованої державної політики. Перехід до держави зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системної стратегії реформ, яка зв´язує в цілісний комплекс рух до соціально-ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави. Зміст соціальної держави виявляється у сприянні становленню таких елементів сучасного суспільства, як соціальна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальна етика.
До найважливіших принципів підтримання гармонійних відносин між громадянами і державою, які сприяють наповненню функціонування державного механізму соціальним змістом, належать принципи солідарності і субсидарності.
Солідарність передбачає єдність та цілеспрямоване об´єднання різних груп і верств суспільства навколо основних визначених державою цілей і цінностей, як поточних, так і на довгострокову перспективу. Ідея солідарності ґрунтується на допомозі сильніших слабким, на взаємній підтримці та обов´язках громадян перед державою та один перед одним.
Принцип субсидарності отримав розгорнуте обґрунтування у соціальному вченні католицької церкви і набув соціально-державного змісту в практиці державного будівництва ФРН та ін. розвинених країн Заходу. Згідно з цим принципом вищі ешелони управління виконують лише ті завдання, які виявляються не під силу нижчим за рангом органам і покликані допомагати останнім у підтриманні їхньої самостійності та власної відповідальності. Ініційована державою субсидарність сприяє подоланню споживацької психології у громадян та їхніх об´єднань, функціонального перевантаження держави, неконтрольованого розростання бюрократії, а також стимулює групову та особисту ініціативу населення.
Типи: 1) егалітарний (франц. egalitaire, від egalite – «рівність») – всі члени
суспільства отримують рівні блага, а отже, в економічному
(матеріальному) сенсі всі є рівними;
2) «роулсіанський» тип – тип соціальної
держави, зорієнтованої на максимальне забезпечення корисності для
найменш забезпечених осіб;
3) тип утилітарний (від лат. utilitas – «користь», «вигода»), на відміну
від попереднього, означає максимізацію його загальної корисності для
всіх членів суспільства. Інакше кажучи, більшу частину суспільного
багатства повинен отримувати той, хто є більшою мірою здатний приносити
(і реально приносить) користь.
4) тип соціальної держави, орієнтованої на класичну модель
ринку