3. Регулювання бухгалтерського обліку по вимогах Європейських Директив

Членами організації країн ЄС у даний час є: Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія. З часу створення, організація ЄС докладала великих зусиль для того, щоб згладити розходження в законодавчих базах обліку й аудита в країнах, що є її членами. Для цього видавалися спеціальні Директиви, затверджувані Комісією і прийняті парламентами країн, членів ЄС.

Директиви не є законодавчими актами, вони розробляються як інструкції, що уряду країн, членів ЄС, беруть до уваги вже при створенні своєї нормативно-законодавчої бази. Іноді на впровадження вимог Директив іде тривалий час, але, проте, вони необхідні для розвитку ділового співробітництва між країнами, членами ЄС.

Директиви не призначені для повної уніфікації облікових систем, вони лише сприяють їхньої гармонізації. У багатьох випадках Директиви висувають лише мінімальні вимоги, а іноді ці вимоги підносяться з альтернативою. Альтернативні напрямки, що відповідають вимогам Європейських Директив за бажанням, і дуже часто, включаються в нормативно-законодавчі акти в країнах, членах ЄС.

Правила, що стосуються бухгалтерського обліку, широко розкриті в 4-ій і 7-ій Директивах, що регулюють діяльність компаній. 4я Директива зветься «Форми (формати) і правила обліку». У ній розкриті принципи бухгалтерського обліку, спрямовані на правдиве представлення зведень про активи, зобов'язання, фінансовому стані і результатах діяльності в компаніях колективної і приватної форми власності. Тут указується на те, що ці принципи повинні лежати в основі складання фінансової звітності. 7я Директива називається “Консолідована звітність» і містить відповідно вимоги до складання консолідованої звітності компаній. Цікаво, що 4я Директива була створена на базі практики Німеччини, а 7я – на базі практики Великобританії.

Річна фінансова звітність компаній повинна бути завірена підписом уповноваженого на те аудитора. Аудиторський звіт повинний включати аудиторський висновок і коментарі. Проведення аудита обов'язково для усіх великих компаній. Згідно 4-ою Директивою країни, члени ЄС у праві самостійно вирішувати питання про обов'язковість проведення аудита для малих і середніх компаній.

Усі компанії повинні обнародувати свої річні звіти, а саме фінансову звітність і звіти аудиторів. Однак, країни, члени ЄС у праві самостійно вирішувати питання про можливості дозволу компаніям просто надавати звіти при перевірці, уповноваженими на те органами в офісі по місцю юридичної адреси.

Згідно 4-ої Директиви фінансова звітність повинна складатися з дотриманням наступних принципів: триваючої діяльності; послідовності застосування; нарахування доходів; обачності; незалежної оцінки статей активів і зобов'язань.

Баланс може мати два формати: перший – горизонтальний, другий – вертикальний.

Дані формати містять назви розділів балансів, назви ж статей включаються компаніями довільно.

Директивою запропоновані також до застосування чотири формати звіту про прибутки і збитки, вибравши один із яких, компанія повинна використовувати його постійно. Обов'язковим є складання звіту про рух грошових коштів і приміток до звітності.

Як видно зі змісту розглянутих вимог, концептуально вони не відрізняються від вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО). Визначеною подібністю є відсутність уніфікації форм звітності. Компаніям пропонується довільний формат. Регулюється лише перелік розділів і включення окремих обов'язкових показників. Можна відзначити також, що принципи відображення інформації у фінансовій звітності, що утримуються в Європейських Директивах, сьогодні вже добре відомі нашій практиці, тому що вони перетинаються з вимогами МСФО. Однак, на сьогоднішній день, ситуація в Україні така, що відношення до цих принципів в обліку багато в чому формальне. Очевидно те, що розвиток бухгалтерського обліку багато в чому визначається не тільки наявністю нормативно-законодавчої бази, що відповідає міжнародним і європейським вимогам, а розвитком соціально-економічних відносин у суспільстві.