2. Регулювання бухгалтерського обліку в сша і Великобританії

У закордонній практиці облік прийнятий підрозділяти на фінансовий і управлінський. Розподіл це не є абсолютним і чіткої границі не має. Однак можна виділити основні критерії розподілу інформації на фінансову й управлінську. Фінансовий облік зв'язаний з результатами діяльності підприємства, а основними користувачами фінансової інформації є зовнішні користувачі. Саме для фінансового обліку розроблена система вимог, норм і принципів. Управлінський облік – справа кожного підприємства, вона зв'язаний із процесом формування, контролю і планування витрат, з вибором управлінських рішень. Ця інформація доступна тільки менеджерам підприємства. Постановка і ведення фінансового обліку на Заході відносяться до компетенції самого підприємства. Однак принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються:

• або національним законодавством;

• або національними загальноприйнятими стандартами, розроблювальними професійними організаціями бухгалтерів.

Необхідність такого регулювання обумовлена необхідністю надання змістовної інформації для різних користувачів: акціонерів, постачальників, кредиторів, податкових органів, біржі цінних паперів і ін.

Так у США національними стандартами обліку є загальноприйняті принципи обліку (GААР). Розробкою стандартів займається кілька професійних організацій бухгалтерів, самими впливовими з яких є:

• Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів;

• Комітет зі стандартів фінансового обліку;

• Комітет зі стандартів обліку для державних органів;

• Комісія з цінних паперів і бірж;

• Американська бухгалтерська асоціація.

У Великобританії облік регулюється цілим поруч документів:

1. законодавчими актами (з 1981 року діє Акт про компанії, що включає вимоги, що стосуються фінансової звітності).

2. обов'язковими і рекомендаційними стандартами обліку. Вони існують у формі таких документів, як:

• Положення про стандартну практику обліку;

• Стандарти фінансової звітності;

• Положення про рекомендовану практику.

3. вимогами Біржі цінних паперів;

4. необов'язковими рекомендаціями різних облікових організацій (наприклад, таких, як Інститут дипломованих бухгалтерів Англії й ін.).

5. вимогами Європейських директив і рекомендаціями Міжнародних стандартів обліку.

Таким чином, принципи складання звітності відрізняються в різних країнах, а іноді й у межах однієї країни. Унаслідок цього звітність позбавляється порівнянності, що у свою чергу приносить додаткові витрати, тому що компанії з іноземним капіталом змушені складати ФЗ відповідно до вимог інвесторів. Крім того, розходження у веденні обліку й обліковій політиці сприяють виникненню непорозуміння в діловому співробітництві на міжнародному рівні.

Розходження в обліковій системі світу породили необхідність створення міжнародних стандартів обліку, що надають собою документи, що визначають варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємств. МСО не є обов'язковими і носять рекомендаційний характер. Однак, у силу об'єктивних інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, ці стандарти здобувають усе більше значення, як найбільш зручний засіб "спілкування" між підприємствами різних країн.