26. Облік на підприємствах малого бізнесу

У відповідності до Господарського кодексу України до малих підприємств відносяться підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень.

Відповідно до ст. 14.1.24. Податкового Кодексу України великий платник податків – юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

До суб’єктів малого підприємництва юридичним особам відносять юридичних осіб незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 70 мільйонів гривень.

Спрощену систему обліку витрат і доходів можуть застосовувати суб’єкти підприємницької діяльності у яких:

• Дохід за кожній звітний податковий період наростаючою сумою з початку року не перевищує 3 мільйонів гривень;

• Нарахована за кожній місяць звітного періоду заробітна плата робітників, що зістоять у трудових відносинах не менше двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством;

• Відповідає одному із наступних критеріїв:

• Створене після 01.04.2011

• Діючі, у яких протягом трьох послідовних років щорічний обсяг доходів дорівнює сумі, що не більше 3 мільйонів гривень, і у яких середньооблікова чисельність працюючих протягом звітного періоду не перевищує двадцяти осіб

• Які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до 01.01.2011 і у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 мільйона гривень.

На спрощену систему обліку видатків і доходів не можуть перейти суб’єкти, які виконують:

1. Діяльність у галузі розваг

2. Виробництво, оптову та роздрібну торгівлю ГСМ

3. Виробництво, оптову торгівлю, експорт, імпорт підакцизних товарів

4. Добування, серійне виробництво, виготовлення дорогоцінних металів, и дорогоцінного каміння

5. Фінансова діяльність

6. Діяльність з обміну валют

7. Видобування і реалізацію корисних копалень

8. Операції із нерухомістю, оренду в тому рахунку надання в оренду торгівельних місць на ринках або у торгівельних об’єктах

9. Діяльність з наданню послуг пошти і зв’язку

10. Діяльність з організації торгів, аукціонів виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріат

11. Діяльність з наданню послуг в галузі телебачення і радіомовлення

12. Охоронну діяльність

13. ЗЕД, окрім діяльності у галузі інформатизації

14. Надання продукції на давальницькій сировині

15. Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі

16. Діяльність у галузі виробництва і розподілення електроенергії, газу і води

17. Діяльність у галузях бухгалтерського обліку, права і надання послуг підприємцям.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які можуть застосовувати спрощену систему обліку і не зареєстровані платниками ПДВ при обліку активів, зобов’язань і власного капіталу повинні враховувати наступне:

1. Можуть враховувати необоротні активи лише по первісній вартості без урахування зменшення корисності і переоцінки;

2. Не створюють забезпечення майбутніх видатків і платежів, а визнають відповідні викатка в період їх фактичного здійснення;

3. Визнають видатки і доходи з урахуванням вимог ПКУ і відносять суми, які не визнаються ПКУ видатками або доходами безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування;

4. Поточна дебіторська заборгованість включається у валюту балансу по її фактичній сумі;

5. Можуть узагальнювати інформацію в реєстрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему бухгалтерського обліку систематизацію господарських операцій виконують в наступних журналах:

• Журнал 1 МС обліку активів;

• Журнал 2 МС обліку власного капіталу і зобов’язань;

• Журнал 3 МС обліку доходів;

• Журнал 4 МС обліку видатків.

За необхідністю можуть застосовуватися наступні відомості обліку господарських операцій:

• Відомість 1.1 МС для обліку необоротних активів;

• Відомість 1.2 МС для обліку нарахованого зносу;

• Відомість 2.1 МС для обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами і бюджетом;

• Відомість 2.2 МС для обліку розрахунків із робітниками;

• Відомість 4.1 МС для обліку видатків на ремонт і модернізацію основних засобів.

Записи в журналах виконуються на підставі первинних документів в хронологічному порядку. За кожним первинним документом виконується один запис. За господарськими операціями однаковими за економічним змістом первинні документу можуть бути згруповані протягом одного робочого дня і вже загальною сумою дані переносяться в журнал.

Журнали відкриваються записами сум залишків на початок звітного періоду. В графі дата вказується дата виконання запису в журналі. В графі зміст господарської операції наводиться стислий зміст господарської операції і номер первинного документа на підставі якого зроблений цій запис.

В журналах перевірка правильності заповнення записів виконується шляхом заставлення значень рядка обороти за період і графи загалом.

С 1 січня 2012 року спрощену систему оподаткування можуть застосовувати юридичні чи фізичні особи – підприємці, які самостійно обрали спрощену систему оподаткування, якщо такі особи відповідають вимогам, встановленим главою 1 статті 291.3, та реєструється платником єдиного податку.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень. Ставка єдиного податку від 1 до 10% мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного податкового року.

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, котрі не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. Ставка єдиного податку від 2 до 20% розміру мінімальної заробітної плати. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб та які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб. Обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень. Ставка єдиного податку 3%, якщо сплачується податок на додану вартість, та 5%, якщо підприємство не сплачує податок на додану вартість.

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. Ставка єдиного податку 3%, якщо сплачується податок на додану вартість, та 5%, якщо підприємство не сплачує податок на додану вартість. Ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

г) платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» , та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

5) у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V Закону Україні,

платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті.