2. Організація обліку на промислових підприємствах.

Організація бухгалтерського обліку - це побудова такої системи бухгалтерського обліку, що відповідала б цілеспрямованій, запланованій діяльності підприємства й забезпечувала б необхідною інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів. Без ефективно організованого бухгалтерського обліку жодне підприємство не зможе правильно організувати й вести свою господарську діяльність.

Метою організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

1) одержання інформації про наявність й оцінку активів і зобов'язань, про результати діяльності (отриманого прибутку або збитках);

2) складання достовірної фінансової звітності для подання її зацікавленим особам (користувачам).

У міжнародній практиці найважливішими умовами й передумовами для правильної організації бухгалтерського обліку є:

1) визначення й вивчення особливостей діяльності підприємства, його структури й технології виробництва;

2) застосування норм чинного законодавства, положень й інструкцій з урахуванням особливостей діяльності підприємства;

3) підбор облікового апарата й організація праці облікових працівників;

4) організація облікового процесу, визначення переліку необхідних облікових даних і показників, а також звітних відомостей;

5) установлення взаємин працівників бухгалтерії з іншими службами й підрозділами підприємства.

На основі цих вихідних даних розробляється облікова політика підприємства.

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, застосовуваних підприємством для складання й подання фінансової звітності (Закон № 996, п.3 П(С)БО 1).

В обліковій політиці повинні бути розкриті найважливіші елементи системи бухгалтерського обліку, які підлягають опису в річній звітності, оскільки для аналізу фінансового стану підприємства необхідно знати, як формувалися ті або інші показники й що відбивають їхньої зміни. Тому, щоб краще зрозуміти фінансову звітність, відповідно до вимог П(С)БО 1 у наказі про облікову політику необхідно висвітлювати:

1) загальні принципи оцінки статей звітності;

2) методи обліку окремих статей звітності;

3) відомості:

• про активи (їхньому обліку, амортизації, оцінці, переоцінці);

• зобов'язаннях й їхній оцінці;

• орендних відносинах, операціях на виплат;

• припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;

• участі в спільних підприємствах;

• довгострокових контрактах;

• подіях після дати складання балансу й т.д.

• При формуванні облікової політики необхідно враховувати такі фактори, як:

• форма власності й організаційно-правова форма підприємства (ТОВ, ВАТ, СП, ЗАТ, НП і т.д.);

• галузева приналежність і вид діяльності (торгівля, будівництво, виробництво, надання послуг і т.д.);

• організаційна структура керування, наявність структурних підрозділів;

• обсяги виробництва й чисельність працюючих;

• відносини із системою оподатковування (звільнення від податків, ставки податків, пільги);

• питання ціноутворення й умови надання послуг;

• мети й завдання економічного розвитку підприємства на перспективу;

• програми інвестування, їхнього напрямку;

• наявність технічного оснащення (забезпечення ЕОМ, оргтехнікою й т.п.);

• рівень кваліфікації адміністративного персоналу й працівників економічних служб;

• наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства;

• система матеріальної зацікавленості в ефективності роботи підприємства й матеріальної відповідальності за виконання обов'язків;

• стан господарського, податкового законодавства, можлива їхня зміна.

Облікова політика охоплює три складові в організації бухгалтерського обліку:

І Організаційну - яка характеризує побудову бухгалтерської служби (організація роботи бухгалтерської служби: форма організації бухгалтерського обліку, права й обов'язки головного бухгалтера, взаємодія з іншими підрозділами);

ІІ Технічну - визначальне ведення бухгалтерського обліку (форми ведення обліку, робочий План рахунків, порядок організації документообігу, проведення інвентаризації);

ІІІ Методичну -, що включає по окремих об'єктах облікової політики наступні елементи:

• способи оцінки майна й зобов'язань,

• методи нарахування амортизації,

• порядок обліку по відповідних статтях витрат загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут,

• порядок розподілу прибутку (непокритих збитків) і т.д.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить компетенції його власника або вповноваженого органа (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

1) введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської з на чолі з головним бухгалтером;

2) використання послуг фахівця з бухгалтерського обліку, що не зареєстрована як юридична особа;

3) ведення на договірних основах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

4) самостійне ведення бухгалтерського обліку керівником або власником (не допускається на підприємствах, звітність яких повинна обнародуватися, тобто в акціонерних товариствах).

Залежно від розподілу облікових робіт й організації підприємством структурних підрозділів розрізняють дві організаційні форми бухгалтерського обліку: централізовану й децентралізовану.

При централізованій формі бухгалтерського обліку обліковий апарат з висококваліфікованих фахівців зосереджений у головній (центральної) бухгалтерії, на яку покладає методичне керівництво організацією обліку в підрозділах підприємства, обробка первинної документації (по заробітній платі й матеріалам), що надходить від них (цехів, відділів, складів й ін.), облік більшої частини господарських засобів, складання зведеної звітності. Весь обліковий апарат центральної бухгалтерії адміністративно й методологічно підкоряється головному бухгалтерові.

При децентралізованій формі бухгалтерського обліку обліковий апарат розосереджений по окремих виробничих підрозділах підприємства (цехам, відділам, складам), де під керівництвом фахівців - старших бухгалтерів ведеться облік всіх господарських операцій і складається Баланс і звітність підрозділу. У центральній бухгалтерії підприємства зводяться їхні баланси й звітність, складається Зведений Баланс і звітність підприємства. Обліковий апарат адміністративно підлеглий керівникові підрозділі, а методологічно - головному бухгалтерові центральної бухгалтерії.

Більше зробленої й надійної для підприємства вважається централізована форма бухгалтерського обліку. Переваги цієї форми бухгалтерського обліку особливо помітні у зв'язку з організацією виробничих об'єднань, коли на головному підприємстві створюють централізовану бухгалтерію, а у виробничих одиницях (філіях) замість бухгалтерії - обліково-контрольні ділянки .

Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних основ, установлених Законом України № 996-І "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" , і з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

розробляє систему й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення й інші відособлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їхніх показників у фінансову звітність підприємства.

Бухгалтер повинен забезпечити:

1. повний облік вступників коштів , матеріальних цінностей, а також своєчасне відбиття в обліку операцій, пов'язаних з їхнім рухом;

2. достовірний облік витрат на підприємстві;

3. контроль за схоронністю власності підприємства;

4. ощадлива витрата засобів, а також їхнє цільове призначення;

5. складання достовірної звітності й надання її у відповідний термін контролюючим органам;

6. схоронність бухгалтерських документів.

Бухгалтер повинен проконтролювати:

1) правильність оформлення приходу й витрати матеріальних цінностей і коштів ;

2) виконання кошторису витрат;

3) своєчасність платежів;

4) своєчасне й правильне проведення інвентаризації.