6. Операції в іноземній валюті.

При проведенні підприємством операцій в іноземній валюті відповідно до П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» на кожну дату балансу:

а) монетарні (грошові) статті в іноземній валюті відбиваються з використанням валютного курсу на дату балансу;

б) немонетарні (не грошові) статті, які відображені|відбивати| за історичною собівартістю і зарахування яких в баланс пов'язане з операцією в іноземній валюті, відбиваються по валютному курсу на дату здійснення операції;

в) немонетарні статті за справедливою вартістю в іноземній валюті відбиваються по валютному курсу на дату визначення цієї справедливої вартості.

11. КАЛЬКУЛЯЦІЯ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1. Поняття калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг).

2. Методи калькуляції.

3. Правила калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг).

1. Поняття калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг).

Калькуляція (від латів. calculatio| – обчислення|підрахунок|), як елемент методу бухгалтерського обліку|урахування|, є спосіб угрупування витрат|затрат| для визначення (обчислення|підрахунки|) собівартості як всього об'єму|обсягу| окремих видів продукції (робіт, послуг), так і калькуляційної одиниці виготовленої продукції (визначається діленням|поділкою| суми всіх витрат|затрат| на кількість одиниць випущеної продукції).

Калькуляція собівартості оформляється у вигляді документа, в якому всі витрати|затрати| по встановленому|установленому| переліку витрат відповідно до нормативів показуються по об'єктах і статтях витрат.

Об'єкт калькуляції – це вид виготовленої підприємством продукції (виробів) або виконаних робіт, заготовлених матеріальних цінностей або наданих|виявляти,робити,чинити| послуг, по яких необхідно обчислити собівартість.

Стаття калькуляції – це певний вид витрат|затрат| складових собівартість. Їх перелік встановлюється інструкціями, П(С) БО і галузевими методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції для кожної галузі економіки залежно від особливостей виробничого процесу.

Залежно від виду використання інформації і завдань|задавань|, від часу складання калькуляції розділяють на планових, нормативних і звітних.

Планова калькуляція – складається до початку планованого|планерувати| періоду. Її основне призначення – встановлення планових завдань|задавань| за собівартістю продукції (робіт, послуг).

Нормативна калькуляція складається по нормах виробничих витрат, що діють на початок місяця. Її основне призначення – забезпечення щоденного контролю над відхиленнями фактичних витрат від встановлених|установлених| норм.

Звітна калькуляція складається в кінці|наприкінці,у кінці| звітного періоду (місяця, кварталу, року) з метою визначити фактичну собівартість продукції (робіт, послуг)

Порівнюючи фактичну собівартість з|із| плановою, визначають суми економії або перевитрати. При цьому слід мати на увазі, що в планову собівартість не включаться неплановані|планерувати| невиробничі витрати (втрати від простоїв, браку|шлюбу|, недостача і псування матеріалів при зберіганні і  т.  д.), хоча у фактичній собівартості такі витрати можуть бути.

Інформація про собівартість об'єктів витрат|затрат| (на виробництво продукції в основних і допоміжних цехах, заготівлю матеріальних цінностей, виконання робіт або надання|виявлення| послуг) за допомогою калькуляції витрат дає можливість|спроможність| визначити:

• який обсяг виробництва при можливостях|спроможностях|, що є|наявний| в підприємства;

• яку ціну продажу на виріб або роботу, послугу необхідно встановити, щоб|аби| покрити всі витрати і отримати|одержувати| прибуток після|потім| сплати|виплати| податків;

• який процес і на якому об'єкті є|з'являється,являється| найбільш вигідним з економічної точки зору;

• який підрозділ використовує ресурси підприємства ефективніше;

• який замовник забезпечує найбільший вклад|внесок| в прибуток підприємства і  т.  д.

Така інформація дозволить підприємству на будь-якому етапі виробництва ухвалювати правильні управлінські рішення