Критика[ред. • ред. Код]

У 2010 році Юрій Андрухович зробив заяву про можливість відокремлення від України Криму й Донбасу^[1]. Ця заява була вкрай негативно сприйнята в українському суспільстві. Народний депутат Тарас Стецьків зазначив, що заява Андруховича скидається на «істерику інтелігента» за принципом «шеф, усе пропало!» ^[1].

«

«Такі висловлювання можна зрозуміти і частково виправдати лише як емоційну реакцію на те, що коїться нині в державі, – каже Тарас Стецьків. – Але ставитися серйозно до цих слів не можна! Люди, які свідомо виголошуватимуть такі тези, будуть поставлені поза суспільством, оскільки в українському суспільстві не має настроїв і запитів на якесь відокремлення».

»

Рівненський критик Микола Кульчинський називає його «Теребливим анфантом»^[2] і стверджує, що вся метушня Андруховича і навколо нього не створює навіть «теми для розмови»:

«

Бог йому таки дав талант. І неабиякий. Тому це, фактично, проблема - Зради... Серйозна проблема. І Андрухович тут є не виключенням, а справжнім - дзеркалом української інтелігенції. Принаймні, дуже великої її частини. <...> маємо справу ще з одним мотивом. Суто - творчим. Справа в тому, що рівень текстів, які він видає на гора останніми роками ніяк не відповідають сучасним масштабам України і тому місцю, яке наша країна могла б зайняти за певних обставин не тільки у Європі, але й у світі. <...> справжня проблема Андруховича полягає в тому, що він як літератор сьогодні, може й міг би бути «хорошим письменником» для Галичини. Але для України від Ужгорода до Луганська - він не достатньо хороший. Просто кажучи - заслабкий. Саме як письменник [2][3]

»

.

Андрухович і цензура в літературі[ред. • ред. Код]

В січні 2010 року група літераторів (Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Сергій Жадан і Лесь Подерв'янський) започатковали громадську кампанію, кінцева мета якої — скасування моральної цензури та відміна закону «Про захист суспільної моралі», що містить загрозу базовим демократичним свободам. Одне із гасел кампанії — ініціювати широке громадське обговорення діяльності моральної комісії — збігається з першим пріоритетом самого НЕКу (Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі), неодноразово проголошеним у пресі та в офіційних документах, а саме — «започаткувати відкритий діалог з суспільством», «організувати відкриту дискусію про суспільну мораль». У листопаді 2011 року Андрухович виступив проти законопроекту «Про захист суспільної моралі». Про це він заявив 15 листопада в ефірі ток-шоу «Портрети з Сергієм Дорофеєвим» на 5 каналі, як повідомила прес-служба телеканалу. На думку Андруховича, державні органи хочуть контролювати шляхом заборон приватне життя громадян. «Мені здається, що все це заборонне законодавство спрямоване перед усім на створення корупційного простору, тобто ніхто ж не збирається дотримуватись заборон, насправді починають всі думати як їх обходити, а обходять це вони через корупцію», — заявив Андрухович.

Бібліографія[ред. • ред. код]

Поетичні збірки[ред. • ред. код]

• «Небо і площі» (1985)

• «Середмістя» (1989)

• «Екзотичні птахи і рослини» (1991)

• «Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)

• «Пісні для мертвого півня» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)

• «Листи в Україну» (К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2013).

Оповідання[ред. • ред. код]

• «Зліва, де серце» (1989) (журнал «Прапор», 1989)

• «Трициліндровий двигун любові» (Харків: Фоліо, 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)

• «Письменники про футбол» (Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2011) (у співавторстві)

• «Лексикон інтимних міст» (Meridian Czernowitz, 2011)

Романи[ред. • ред. код]

• «Рекреації» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)

• «Московіада» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)

• «Перверзія» (Сучасність, 1996, № 1-2; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)

• «Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)

• «Таємниця. Замість роману» (Харків: Фоліо, 2007)

Збірки есеїв[ред. • ред. код]

• «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)

• «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)

• «Диявол ховається в сирі» (Київ: Критика, 2006)