20. Система та види транспортних договорів.

Договір – домовленість двох або більше осіб (сторін), спрямована на встановлення, зміну ао припинення цивільних прав та обов’язків.

Принципи договорів:

• спільне волевиявленя сторін;

• свобода договору;

• обов’язковість договору;

• має характер норми права, що забезпечується примусовою силою держави.

Види договорів:

1. з

   4. Від можливостей:

   • основні;

   • додаткові.

   4. Договір на користь 3-ї особи.

   5. За наміром:

   • основний;

   • попередній;

   • публічний.

   а розподілом обов’язків між сторонами:

• односторонні;

• двосторонні;

• багатосторонні;

2. За наявністю зустрічного відшкодування:

• безоплатні;

• платні.

3. За моментом виникення:

• реальні;

• консенсуальні.

Зміст договору:

1. Умови, що визначаються на розсуд сторін.

2. Умови, що є обов’язковими для виконання.

3. Типові умови.

4. Як звичай ділового обороту.

5. Ціна.

6. трок договору.

Етапи укладання:

1. Внесення пропозиції однією із сторін укласти договір (оферта).

2. Прийняття пропозиції другою стороною (акцептор).

Форми договору:

1. Усна. 2. Письмова. 3. З нотаріальним посвідченням. 4. Завдяки вчинення конклюдентивних дій (факс, лист, інш.). 5. Електронна форма.

Зміна або розірвання договору.

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягли згоди, договір може бути розірваний, або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору.

4. Зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

21. Сторони в договорі перевезення вантажу, його зміст.

Договір перевезення вантажу. У системі цивільно-правових договорів, що опосередковують перевізний процес, особливе місце посідає договір перевезення вантажу (ст. 909 ЦК). В силу цього договору перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж у пункт призначення і видати його управомоченій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Проте з ура-хуванням специфіки перевезень кожним з видів транспорту в нормативних актах, що закріплюють їх діяльність, дається своє визначення договору перевезення (ст. 22 СЗ.ст. 133 КТМ,ст.61 ПК,ст. 52 Закону країни «Про автомобільний транспорт» та інші).

Перевізником може виступати тільки суб'єкт підприємницької діяльності, основним напрямом діяльності якого є перевезення вантажів (залізниця, морське пароплавство, автогосподарство, річкове пароплавство, а також фізичні особи, котрі мають право на експлуатацію перевізних засобів, тощо), а відправником - будь-яка особа (фізична або юридична).

Одержувачем може бути або сам відправник, або інша особа, зазначена останнім у перевізних документах. З огляду на те, що одержувач за договором перевезення набуває певного обсягу прав та обов'язків, у разі, якщо відправник не є одночасно й одержувачем вантажу, який договір розглядається як договір на користь третьої особи.

Договір перевезення вантажів належить до двосторонніх, оплатних, реальних.

Договір перевезеній вантажу укладається у письмовій формі (3У «Про автомобільний транспорт», ст. 23 СЗ, ст. 134 КТМ). Так, на залізничному, повітряному і внутрішньоводному транспорі договір перевезення укладається шляхом оформлення накладної, яка служить основним перевізним документом, де зазначені всі умови перевезення, а саме: найменування й місцезнаходження сторін договору; найменування вантажоодержувача; найменування та кількість вам тажу; умови з перевезення і строки перевезення; назву місць наван тажения й розвантаження; вартість перевезення тощо.

Відповідно до ст. 23 СЗ, ст. 60 ПК, ст. 67 Статуту внутрішньої» водного транспорту СРСР (далі - СВВТ) договір перевезення вантажів вважається укладеним з моменту здачі відправником перевізникові вантажу разом з накладною. Прийняття вантажу для перевезеним засвідчується на на накладній календарним штампелем перевізника з видачею ним відправникові квитанції. З даного моменту всі умови, викладені у накладній, стають умовами договору перевезення. На залізничному і ввутршшьоводному транспорті при прийняті вантажу дня перевезення разом з накладною оформлюється дорожня відомість і вантажна квитанція.

На автомобільному транспорті договір перевеземня оформлюється з теварноо-транспортною накладною, яка за своїм змістом не відрізняється від накладної, що оформлюється на іиших видах транспорту. До основних документів на перевезення вантажів цим транспортом належить також дорожній лист вантажного автомобіля.

Відповідальність сторін за договором перевезення

Від-ть за договором перевезення вантажу й багажу обмежена рамками вартості останніх. За незбереження (втра­ту, нестачу, псування або пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, перевізник відповідає у межах фак­тично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це відбулося з незалеж­них від нього причин (ст. 924 ЦК, ст. 113 СЗ, ст. 68 Закону «Про авто­мобільний транспорт»). Тр. зак-во передбачає примірний перелік обставин (причин), що звільняють перевізника від відповідальності, якщо він доведе їх існування. Крім того, ЦК Украї­ни і тран-м з-м передбачена від-сть за порушення договорів про організацію перевезень вантажів, зокрема, відповідальність перевізника за ненадання транспортних засобів і відправника - за невикористання наданого транспортного засобу (ст. 921 ЦК, ст. 922 ЦК).