1.Поняття,предмет і метод тп.

Наука ТП виникла на поч.20ст. ТП України відносно-самостійна галузь права,яка регулює суспільні відносини,що складається з організації і діяльності транспорту по забезпеченню внутр. і зовн. транспортно-економічних відносин і потреб населення.Головна задача:вивчення суспільних відносин завдяки яким можна доводити,що ТП-це галузь права:

1)великий масив кодифікованих актів;

2)наявність базового комплексного закону України про тронспорт;

3)наявність специфічних ознак у правовідносинах,що регулюються ТП;

4)специфічні трудові відносини;

5)наявність правових норм притаманних лише ТП.

Отже ТП України в структурі правової системи Укр. посідає місце комплексної галузі права.

Предметом ТП виступають сусп. відносини,що виникають,змінюються або припиняються:

1)між тр-ми підприємствами і клієнтами у зв”язку з користуванням шляхами сполучення;

2)між тр-ми підприємствами при здійснені процесів перевезення.

Методи правового регулювання ТП:

1)історичний-вивчає історичний розвиток правовідносинЖ

2)метод аналізу-вивч. Класифікацію видів тр-ту;

3)порівняльний-підбиває пісумки використання одного з видів тр-ту;

4)статистичний-порівнює показники;

5)спеціалізовано-юридичний –аналіз змісту чинного законодавства;

Транспортному праву України більш влас­тивий адміністративно-правовий метод регулювання суспіль­них відносин. Поєднання в деяких випадках дозволів із забо­ронами та приписами ще раз свідчить про існування окремої комплексної галузі права у правовій системі України

2. Сутність і зміст транспортного права

Транспортне право є однією з галузей права і може бути визначене як система юридичних норм, що регулюють суспільні відносини у сфері транс­порту.

До елементів транспортно-правової структури належать: правові норми та правові ін­ститути.

Правовий інститут - така організація транспортних правових норм, за якою вони складаються в певні групи, що регулюють якісно однорідні суспільні від­носини.

На сьогоднішній день існують такі інститути транспортно­го права:

• інститут залізничного транспортного права;

• інститут повітряного транспортного права;

• інститут автомобільного транспортного права;

• інститут водного транспортного права, який увібрав в себе такі дві групи норм, що складають відповідно морське й річкове транспортне право;

• інститут трубопровідного транспортного права.

У цьому зв'язку норми та інститути транспортного права поділяють на

• загальні

• особливі.

Загальна частина транспортного права об'єднує норми, що закріплюють його принципи, правове становище суб'єктів, організаційно-правові засади діяльності транспорту, форми й методи управління транспортом, юридичну відповідальність за правопорушення на транспорті.

Особлива частина транспортного права містить норми, що регулюють діяльність: автомобільного транспорту; залізничного транспорту; морського транспорту; повітряного транспорту;річкового транспорту; трубопровідного транспорту.

Отже, транспортне право регулює не якісь абстрактні ка­тегорії, а визначені обставини, що виникають у реальному житті в реальній області, а саме — у сфері транспорту. Відпо­відно до цього транспортні правові норми повинні мати своє зовнішнє закріплення у відповідній системі нормативно-пра­вових актів — у системі транспортного законодавства, яка є засобом надання правовим нормам об'єктивності, визначено­сті, загальності.

Якщо систему транспортного законодавства розглядати різнобічно, то в ній чітко простежуються дві характерні риси, які визначають внутрішню будову — структуру транспортного законодавства.

Одна з них відображає вертикальну (ієрархічну) структуру транспортного законодавства, відповідно до якої можна ви­значити модель побудови транспортних нормативно-право­вих актів. Друга — горизонтальну побудову транспортного за­конодавства, основною ідеєю якої є забезпечення і якісне взаємоузгодження норм права, зазначених в нормативно-пра­вових актах органів однієї «горизонталі».

Підсумовуючи розгляд даного питання, можна зробити висновок, що транспортне право — це сукупність правових норм, яка є внутрішньою формою права, зміст котрого визна­чається тими особливостями суспільних відносин, що тісно пов'язані з його змістом.

Отже, транспортне право являє собою зміст транспортно­го законодавства, а транспортне законодавство — форму вираження (зовнішня) транспортного права.