- •1. Поняття конституційного права, конституційне чи державне право.
- •4. Визначення галузі конституційного права, місце конституційного права в системі національного права України
- •5. Норми конституційного права України, їх особливості та класифікація
- •17.Принципи конституційного ладу
- •18. Поняття конст.-прав. Статусу людини і громадянина і його с-ра.
- •19. Принципи конст. Прав. Стат особи
- •20. Індивідуальні і колективні права
- •21. Система конституційних прав та свобод людини і громадянина
- •23. Економічні, соціальні і культурні права
- •24. . Гарантії конституц. Прав і свобод людини і громад
- •22. Політичні права і свободи
- •25. Конституційні обов’язки люд. І громад
- •26. Поняття громадянства
- •27. Принципи громадянства
- •28. Набуття громадянства
- •30. Органи які вирішують питання пов’язані з громад. України
- •31.Поняття іноземців і осіб без громад.
- •32.Націон. Прав. Режим іноземців та осіб без громад.
- •33. Конституційно-правовий статус закордонних українців.
- •35. Орган державної влади: поняття, ознаки.
- •37. Принципи організації та діяльності органів державної влади.
- •38. Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади.
- •39. Компетенція Президента України.
- •40. Акти Президента України.
- •41. Адміністрація Президента України.
- •42. Порядок обрання Президента України та строк його повноважень.
- •43. Місце кму в системі органів виконавчої влади.
- •44. Центральні органи виконавчої влади.
- •45. Місцеві органи виконавчої влади.
- •46. Судова влада: поняття, основні ознаки та функції.
- •48. Основні засади здійснення правосуддя.
- •58. Поняття та система адміністративно-територіального устрою України.
- •65. Організація Верховної Ради України.
- •67. Поняття та стадії законодавчого процесу
- •72. Основи місцевого самоврядування в Україні
- •73. Система місцевого самоврядування
20. Індивідуальні і колективні права
Конституція України закріплює права і свободи, які можуть реалізовуватися як індивідуально, так і колективно. Наприклад, право на працю реалізується індивідуально, а право на страйк, на захист своїх економічних і соціальних інтересів — тільки колективно. Тільки колективно може бути реалізоване право громадянина України на збори, мітинги, походи, демонстрації .
Індивідуальні і колективні права тісно взаємозв'язані, хоча й різні за своєю природою. Основою їх взаємозв'язку є принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати прав і свобод індивіда.
Право індивіда — це природне право, яке йому притаманне від народження. Воно є однією з головних цінностей людського буття і водночас мірилом усіх процесів, які відбуваються в суспільстві. Порушення природних прав людини деформує розвиток суспільства і дегуманізує саме це суспільство. Колективні права (право народу, право нації, право спільноти, асоціацій) не є природним, оскільки вони формуються і кристалізуються в міру становлення інтересів тієї чи іншої спільноти, колективу, їх не можна розглядати як суму індивідуальних прав і свобод осіб, які входять до тієї чи іншої спільноти, колективу. Вони мають якісно інші властивості, які визначаються цілями й інтересами колективних утворень. Якими б різноманітними не були ці права, їх правомірність має визначатися людським виміром — правами індивіда. Колективні права не повинні ігнорувати прав людини, суперечити їм або обмежувати їх. Щодо цього винятком є надзвичайні ситуації, які створюють загрозу правам окремої людини, а отже, меті, яка об'єднує таку спільноту, є актуальними і протиправними. У сучасному світі не завжди вдається чітко поєднати індивідуальні й колективні права. Так, суперечності, які виникають між правами людини, правами держави, народу, нації, національних меншин, малих народів, є однією з причин міжнаціональних конфліктів, у яких кожна зі сторін висуває свої аргументи правоти, справедливості, законності, обстоює своє право на суверенітет, свої претензії на перегляд кордонів, використовуючи при цьому історичні аргументи, що тлумачаться на свою користь, обстоюючи право на самовизначення1.
Реалізація колективних прав пов'язана з волевиявленням народу. Так, згідно з частиною другою ст. 5 К-ї право визначати і змінювати конституційний лад в У належить виключно народові. Тільки народ України виключно всеукраїнським референдумом вирішує питання про зміну території У. У ст. 12 К встановлює, що держава сприяє консолідації та розвитку української нації, етичної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин У.
21. Система конституційних прав та свобод людини і громадянина
Конституційні права, свободи і обов'язки, закріплені в Основному Законі України, являють собою цілісну систему, яка забезпечує гідний конституційно-правовий статус особи. Відповідно є необхідність і можливість провести їх класифікацію на основі різних критеріїв.
Класифікація прав і свобод людини і громадянина можлива на основі відповідних критеріїв: 1) залежно від суб'єктів вони поділяються на права і свободи людини і права і свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більший, аніж у не громадян; 2) залежно від виду суб'єкта вони поділяються на індивідуальні і колективні; 3) за генезисом — на природні (природжені) і похідні (сформульовані в законах, в міжнародних пактах); 4) за характером утворення — на основні (конституційні) і доповнюючі (конкретизуючі); 5) за черговістю їх включення до конституцій — на права першого, другого та третього поколінь; 6) за ступенем їх абсолютизації поділяються на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають обмеженню; 7) за змістом — на громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні і культурні.