2. Структура персонального комп’ютера

Персональні комп’ютери, робота яких ґрунтується на принципі програмного управління, мають схожу структуру. Вони включають такі апаратні засоби: центральний мікропроцесор, внутрішню і зовнішню пам’ять, системну шину, пристрої введення - виведення інформації (клавіатура, дисплей, пристрій друкування, миша). Модульна структура комп’ютера дає змогу адаптувати її до потреб користувача.

Апаратні засоби - сукупність усіх пристроїв, з яких складається комп’ютер, або які можуть додаватися до нього за необхідності.

До основних пристроїв комп’ютера належать:

процесорний, або системний, блок;

дисплей;

клавіатура.

Додатково до комп’ютера можна підключити:

принтер;

маніпулятор “миша”;

сканер;

пристрій для роботи з лазерними та цифровими дисками (CD - RW, DVD - ROM);

пристрій для роботи з JAZ - накопичувачами, ємністю 1 або 2 Гбайта;

пристрій для роботи з накопичувачами великих обсягів інформації (ZIP), ємністю 100 або 200 Мбайт;

пристрої мультимедіа;

модем;

стример;

плотер;

джерело безперебійного живлення;

відеопроектор;

TV - тюнер;

Web - камера;

графічний планшет;

мережний фільтр.

2.1 Центральний мікропроцесор. Внутрішня і зовнішня пам’ять

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам’ять і системна шина конструктивно розташовані в одному блоці, який називають системним. Внутрішня пам’ять поділяється на: оперативну пам’ять (RAM) - містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швидко, оперативно, але дані зберігаються тільки до пере завантаження або вимикання комп’ютера, тобто тимчасово. Ємність - 16, 32, 64, 128, 256, 512, Мбайт. І, перезаписуючий постійний запам’ятовуючий пристрій (ППЗП) - містить програми та дані, занесені під час виготовлення комп’ютера, за допомогою яких відбуваються вмикання комп’ютера та тестування його пристроїв. У ППЗП зберігається базова система введення - виведення (BIOS), що контролює роботу всіх складових комп’ютера.

Пристрої зовнішньої пам’яті, звичайно, також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують і в окремих блоках. Усі пристрої введення - виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті під'єднують до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам’ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською. Характеристикою материнської плати є її архітектура. Застарілі моделі шини - ISA та VESA, останні - PCI, AGP. Крім центрального процесору, внутрішньої пам’яті, системної шини, адаптерів та контролерів на материнській платі розміщується відеокарта (використовується для роботи з графічним зображенням, ємність пам’яті до 64 Мбайт), звукова карта (виконує оброблення звуків, мови), мережна карта (застосовується при роботі в комп’ютерній мережі), порт (засіб для підключення периферійних пристроїв до материнської плати, бувають паралельні - LPT1 та послідовні - COM1. Останнім часом набуває популярності порт USB, який дає змогу підключати до 256 пристроїв).

Зовнішня пам’ять - це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

Усі пристрої введення - виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні - пристрої введення - виведення та нестандартні, останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої - це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп’ютер чекає введення - виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.

До нестандартних пристроїв можна віднести такі:

Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плотери).

Пристрої введення інформації (миша, сканер).

Пристрої зв’язку комп’ютера з телефонною мережею (модем).

Системна шина виконує функцію зв’язку між мікропроцесором, внутрішньою пам’яттю, стандартними та периферійними пристроями введення - виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв’язку мікропроцесора з пам’яттю, а шину даних для зв’язку з пристроями введення - виведення.

На перших персональних комп’ютерах фірми IBM використовувались 8 - розрядні системні шини, які працювали з частотою 4,77 МГц.

Потім з’явились 16 - і 32 - розрядні системні шини. Тактова частота сучасних комп’ютерів досягла 200 МГц.