Питання для самоконтролю

1. Яки причини обумовили відродження незалежності України на початку 90-х рр.? 2. Якими були особливості політичної та економічної розбудови незалежної України у 1991-2005 рр.? 3. Які особливості мала історія формування української діаспори? 4. Які найкрупніші українські діаспори існують в сучасному світі, які особливості їхнього життя?

СЛОВНИК

Автономія ( від грец. autos – сам, nomos – закон) — територіальне утворення в межах будь-якої держави, яке не має ознак суверенітету, але має права на самоврядування в адміністративній сфері.

Акт Злуки (Соборності) України — декларативний документ про єдність українських земель, складений урядами УНР й ЗУНР та проголошений 22 січня 1919 р. в Києві.

Акт проголошення незалежності України 1991 р.— політики-правовий документ, який проголосив створення незалежної та суверенної України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 р. та підтверджений на загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.

Андрусівське перемир’я — договір між Річчю Посполитою та Московським царством, укладений 30 січня (9 лютого) 1667 р. у с. Андрусові біля Смоленська, за умовами якого Україна офіційно була поділена між двома державами.

Анти (від грецьк. antai) — назва східнослов’янських племен у ІV – VII ст., що застосовувалася візантійськими письменниками VI – VII ст.

Бандеровці — члени ОУН, які у лютому 1940 р. відкололися від організації, очолюваної Проводом українських націоналістів під керівництвом А. Мельника.

Бахчисарайський мир 1681 р. — угода про перемир’я, укладена між Туреччиною, Кримським ханством і Московським царством 13 (23) січня 1681 р. у м. Бахчисарай, згідно з яким по Дніпру проходив кордон між Туреччиною і Московською державою. Таким чином, до Туреччини приєднувалася південна Київщина, Брацлавщина і Поділля.

“Бендерська конституція” 1709 р. (Конституція Пилипа Орлика) — договір між новообраним замість покійного І. Мазепи гетьманом П. Орликом та старшиною, де зафіксовані їхні права та привілеї; він пройнятий прагненням старшини обмежити всевладдя гетьмана, але не передбачає участі в управлінні державою представників інших суспільних прошарків.

Білоцерківський договір 1651 р. — мирний договір, укладений між гетьманом України Б. Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром 18 (28) вересня 1651 р. у м. Біла Церква, умови якого стали наслідком поразки козацької армії в битві під Берестечком.

Більшовики — радикальна гілка російської соціал-демократії, яка з 1917 р. перетворилася на самостійну політичну партію

Бояри — вищий прошарок феодального суспільства в Давній Русі.

Братства — православні релігійні й культурні організації українських міщан, що виникали при церковних парафіях в Україні в ХV – ХVІІ ст.; спочатку носили релігійно-благодійний характер, але посилення національного гніту на українських землях змушувало їх виступати на захист прав українського населення, розгортати широку культурно-освітню діяльність.

Брестська унія 1596 р. — релігійна унія, укладена в Бресті у жовтні 1596 р., внаслідок якої утворилася Українська греко-католицька церква.

Валуєвський циркуляр 1863 р. — таємне розпорядження російського уряду від 20 липня 1863 р. (автор – міністр внутрішніх справ П. Валуєв) про заборону друку книг українською мовою, скасований у 1906 р.

Варяги ( від давньоскандінавськ. varingr – соратник, дружинник) — давньоруська і візантійська назва мешканців Скандинавії. У Західній Європі варяги були відомі під іменами норманів, данів, вікінгів, аскеманів, дубгалів тощо.

Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.) — визвольна війна радянського народу проти нацистської Німеччини та її союзників (Угорщина, Італія, Румунія, Фінляндія); найважливіша частина Другої світової війни.

Велике князівство Литовське — феодальна держава, що існувала в ХІІІ – ХVІ ст. на території частини сучасної Литви, Білорусії й України

Вира — грошовий штраф у Київській Русі.

Віче — народні збори на Русі, орган місцевого самоврядування, де вирішувалися важливі громадські й державні справи.

“Воєнний комунізм” — сукупність економічних та соціальних заходів радянської влади в умовах громадянської війни 1918-1920 рр.

Волхви — жерці у Давній Русі, служителі язичницького релігійного культу.

Вотчина — 1) комплекс феодальної земельної власності ( земля, будівлі, інвентар) і пов’язаних з нею прав на феодальнозалежних селян; являла собою організацію для присвоєння вотчинником-феодалом продуктів додаткової праці залежних селян і була основою панування феодалів у середньовічному суспільстві; 2) ( від “отчина”, тобто батьківський спадок) вид феодальної землевласності в Давній Русі, яку можна було передавати в спадщину, обмінювати, продавати тощо.

Гайдамаки ( від тур. haydamak – нападати) — 1) Учасники українських загонів, які здійснювали партизансько-грабіжницькі рейди проти поляків у ХVІІІ ст. на Правобережній Україні. 2) Учасники українських військових формувань у 1917-1921 рр., які входили до складу армії УНР.

Генеральна старшина — політична еліта українського суспільства, найвища виборна військова й цивільна адміністрація, виконавчий орган державного управління, рада при гетьмані ХVІІ – ХVІІІ ст.

Генеральний секретаріат — найвищий виконавчий орган Центральної Ради й УНР, уряд України.

Гетьман ( від нем. Hauptmann, польськ. Hetman – начальник) — 1) У Польщі та Великому князівстві Литовському у другій половині ХV ст. – командувач збройних сил; 2) після утворення у 1572 р. українського реєстрового козацтва гетьманами називали його керівників; 3) Після утворення у ході Національно визвольної війни 1648-1654 рр. української держави гетьман став його головою.

Гетьманщина — прийнята в історичній літературі назва української держави, що виникла в ході Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. М. Хмельницького та існувала до другої половини ХVІІІ ст.

Городельська унія — угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом і великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 р. у м. Городлі, рішення якої, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджувало існування Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави.