Україна у 1945-1991 рр. Проблеми розділу:

• відновлення народного господарства у післявоєнний період;

• “радянізація” Західної України;

• соціально-політичний та економічний розвиток у 1953-1964 рр.;

• Україна під час кризи 70-х – початку 80-х рр.;

• дисидентський рух в Україні;

• “перебудова” в Радянському Союзі і Україна;

Терміни та поняття розділу

операція “Висла”; десталінізація; лібералізація; “хрущовська відлига”;

“епоха застою”; дисидентський рух; “холодна війна”; корупція;

“тіньова економіка”; перебудова; приватизація; Чорнобильська катастрофа;

Відбудування та розвиток України у 1945-1953 рр.

Відновлення народного господарства. Під час війни Україна втратили біля 8 млн. своїх мешканців, промисловість була майже повністю зруйнована, великих втрат зазнало сільське господарс­тво. Відновлення економіки почалося вже під час звільнення України, але у повному обсязі розпочати відбудову вдалося тільки після перемоги. Найголовнішою зада­чею було відновлення важкої промисловості, транспорту, енергетики тощо.

Підприємства України, які були евакуйовані на схід, після пере­моги не були повернені. Україна не отримала у якості компенсації додаткових капіталовкладень, тому відбудова промисловості проводилася за рахунок власних ре­сурсів України. Значну частину коштів було спрямовано на відбудову та переоб­ладнання вугільної промисловості, енергетики. Це сприяло поверненню металур­гії та машинобудуванню статусу базових галузей України.

На відміну від країн Західної Європи та Японії, в Україні кошти спрямовува­лись на відновлення застарілих та відсталих технологій, у вживанні енергоносіїв переважало вугілля, а не нафта та газ, дуже високою була металомісткість та енер­гомісткість продукції.

Після війни Радянський Союз не приєднався до „плану Маршала” (план фі­нансової допомоги збоку США), тому головним джерелом фінансування залишалося сільське господарство. Післявоєнні роки були несприятливі для сільського господарства. Знеси­лене війною воно не витримало посухи 1946 р. Як і у 1932-1933 рр., держава фактично провела продрозкладку, тобто вилучення у селян продовольчих запасів. У 1946 р. держава експортувала 1 млн. 700 тис. тон зерна, з яких більшу частину в якості допомоги. У підсумку голоду 1946-1947 рр. тільки в Україні загинуло біля 1 млн. осіб. На весні 1947 р. Україні була надана допомога у розмірі 60 тис. тон зерна. Українське керівництво, насамперед 1-й секретар ЦК КП(б)У М. С. Хрущов неод­норазово направляло до Сталіна телеграми про положення в Україні. У 1947 р. його було знято з цієї посади, але він залишався головою Україн­ського уряду до 1949 р. Відновлення сільського господарства в Україні відбувалося повільно, капіталовкладення були недостатніми, технічна оснащеність у колгоспах залишалась низькою.

Західна Україна у післявоєнний період. Суть повоєнних суспільних перетворень у західноукраїнських землях полягала у продовженні та завершенні соціалістичної перебудови цих земель. У цьому процесі “радянізації Західної України” можна виділити такі напрями:

• індустріалізація краю і модернізація економіки: були створені нові промислові галузі, зокрема газова і автомобільна, металообробна й електротехнічна, до 1951 р. промислове виробництво зросло на 230% від рівня 1945 р.;

• заходи в галузі освіти, охороні здоров’я, соціальному захисті населення;

• насадження тоталітарного режиму, утвердження комуністичної ідеології;

• здійснення форсованої і насильницької колективізації з відповідними наслідками;

• ліквідація УПА та ОУН;

• насадження православ’я Московського патріархату, який підтримував радянську владу; з метою послаблення опору у 1946 р. сфабрикований синод Української греко-католицької церкви проголосив розрив з Брестською унією 1596 р. та возз’єднання з Російською православною церквою;

• русифікація західноукраїнських земель: поширення освіти на російській мові, велика кількість спеціалістів зі східних областей України (це було викликано дефіцитом західноукраїнських фахівців), внаслідок цього складалось враження, що територія Західної України знаходиться під чужоземним пануванням та відбувалися вбивства російськомовних осіб.

Таким чином, за декілька років Західна України пройшла шлях Східної, повторивши всі соціалістичні реформи.