Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пособие Украина.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
738.82 Кб
Скачать

Політичний та соціально економічний розвиток України у 1953-1964 рр.

Соціально-політичний розвиток. 5 березня 1953 р. помер Й. В. Сталін. Після його смерті розпочалася боротьба за владу, перемогу в якій одержав М. С. Хрущов.

Одним з перших внутрішньополітичних кроків Хрущова було приєд­нання Криму до України. 10 лютого 1954 р. Верховна Рада СРСР прийняла рішення про передачу Криму Україні на честь „300-річчя об’єднання України та Росії.”

У лютому 1956 р. відбувся ХХ з’їзд партії, на якому М. С. Хрущов зробив допо­відь „ Про культ особистості та його наслідки”. Вперше на такому високому рівні було заявлено про злочинні дії сталінського режиму. Рішення з’їзду справили сильний вплив на соціальну ситуацію в країні, починається процес очищення, яке приводить до незадоволення існуючим по­ложенням та критики діючого режиму. Біля 10 тис. громадян України повертається з тюрем. Побоюючись того, що суспільство вийде з під контролю, читання та розповсюдження хрущовської доповіді було заборонено.

Економічний розвиток. На середину 50-х років всі руйнації, спричинені війною, були лікві­довані. Республіка знову зайняла поважне місце в економічній структурі країни. Рразом з тим посилилося безсистемне насичення України промисловістю, що нега­тивно впливало на стан екології.

Недоліки відбудування починають проявлятися вже у середині 50-х років: відбувається зниження якості продукції, стають повільними темпи росту продук­тивності праці. У цій ситуації у Радянському Союзі була здійснена спроба рефор­мувати систему керування економіки. У лютому 1957 р. замість декількох міністерств (галузевий принцип об’єднання) були створені ради народного господарства (територіальний принцип об’єднання). Реформі не підлягали стратегічні галузі: енергетика, військово-промисловий комплекс та інші. Раднархози були створені відповідно до адміністративного поділу країни, а не обумовлювалися економічними критеріями, що призвело до неефективності цієї системи. У підсумку реформи заслабли зв’язки між підприємствами, було ускладнено планування. У той же час реформа мала й позитивні наслідки: більш раціональним стало використання місцевих ресурсів та національних кадрів.

Друга половина 50-х рр. стала періодом економічного зростання у сільському господарстві, вперше з часів НЕПу воно стає рентабельним. У цей період відбувається лібералізація ставлення держави до селянства:

  • селяни отримують паспорта і, таким чином, можливість вільного переміщення країною;

  • укріплюється матеріально-технічна база;

  • у 1957 р. ліквідовуються машинно-тракторні станції, а колгоспи отримують право на придбання техніки у власність, що збільшує їх економічну самостійність;

  • збільшується кількість радгоспів (державна власність), зменшується кількість колгоспів (кооперативна власність);

  • змінюється система планування: замість тотального контролю формулюються лише конкретні завдання.

Але основою сільгоспвиробництва залишається колгоспно-радгоспна система, яка визначає його негативні риси: часта некомпетентність керівних кадрів, недостатня зацікавленість селян у результатах праці, недооцінювання ефективності впровадження новітніх технологій.

В цілому, під час керівництва М. С. Хрущова, був досягнутий незначний ріст продуктивності сільгоспвиробництва, Україна виробляла близь 25 % сільгосппродукції СРСР.