- •Україна в найдавніші часи.
- •Археологічні періоди та їх стисла характеристика.
- •Утворення Київської держави.
- •Соціальна структура. У соціальній структурі давньоруського суспільства можна виділити такі основні групи населення:
- •Галицько-Волинське князівство.
- •Питання для самоконтролю.
- •Розділ іі литовсько-польська доба української історії (хіv – перша половина хvіі ст.) українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава (іі половина хvіі – хvііі ст.)
- •Експансія Литви та Польщі на території України.
- •Соціально-економічний розвиток українських земель у XVI — і половині XVII ст.
- •Українське козацтво.
- •Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.
- •Політичний розвиток України у другій половині XVII ст.
- •Україна у XVIII ст.
- •Питання для самоконтролю.
- •Українські землі у XIX ст.
- •Основні групи і напрямки
- •Україна на початку хх ст.
- •Питання для самоконтролю.
- •Розділ іv українська національно-демократична революція 1917-1920 рр. Проблеми розділу:
- •Лютнева революція в Україні.
- •Політичний розвиток України у жовтні 1917 р. — січні 1918 р.
- •Наддніпрянська Україна у 1918 р.
- •Західноукраїнська Народна Республіка.
- •Громадянська війна в Україні (1918 – 1920 рр.)
- •Відновлення радянської влади в Україні.
- •Питання для самоконтролю.
- •Розділ V україна в міжвоєнний період (1921-1939 рр.) Проблеми розділу:
- •Українська срр в умовах неПу.
- •І. Промисловість
- •Іі. Фінанси:
- •Сталінська індустріалізація України.
- •Колективізація сільського господарства.
- •Громадсько-політичне життя.
- •Західноукраїнські землі у 20-30 рр.
- •Питання для самоконтролю
- •Україна під час другої світової війни (1939-1945 рр.) Проблеми розділу:
- •Радянсько - німецькі угоди 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •Велика Вітчизняна війна.
- •Український рух Опору.
- •Україна у 1945-1991 рр. Проблеми розділу:
- •Відбудування та розвиток України у 1945-1953 рр.
- •Політичний та соціально економічний розвиток України у 1953-1964 рр.
- •Соціальні перетворення:
- •Період кризи радянського суспільства (1964-1985 рр.)
- •20 Квітня 1978 року була прийнята остання конституція урср.
- •Перебудова в Радянському Союзі і Україна
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ vііі україна в умовах незалежності Проблеми розділу:
- •Розвал срср та відновлення незалежності.
- •16 Липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет:
- •Питання для самоконтролю
- •Городище — залишки стародавнього укріпленого поселення або міста (города), оточеного валами, ровами з використанням відповідних природних умов.
- •Головні події в історії України
- •Українські гетьмани
Західноукраїнські землі у 20-30 рр.
Соціально-економічне становище. Відповідно до рішень Версальської мирної конференції (1919 р.) і статей Ризького мирного договору (1921 р.) території Східної Галичини, Західної Волині, Полісся, Холмщини, Підляшшя увійшли до складу Польщі, що становило третину усієї тодішньої Польської держави. У 20-30-х рр. західноукраїнські землі залишалися відсталою внутрішньою колонією Польщі. Уряд поділив територію країни на дві частини: Польща “А” (корінні польські землі) і Польща “Б” (Західна Україна та Західна Білорусія). На розвиток Польщі “А” спрямовувалася більша частина капіталовкладень, тут були зосереджені головні галузі промисловості. Польща “Б” була головним джерелом сировини, дешевої робочої сили і ринком збуту.
У 1926 р. в підсумку державного перевороту до влади прийшов генерал Ю. Пілсудський. Його уряд проголосив курс на державну асиміляцію окраїн, спрямовану на те, щоб зробити представників національних меншин патріотами Польщі. Але державна асиміляція розглядалася як перший етап асиміляції національної. Одночасно посилюється протистояння між українцями і польськими колоністами, які отримували найкращі землі і фінансові пільги. На території Західної України утворюються різноманітні групи, які своєю ціллю ставлять боротьбу з польським режимом терористичними методами. у відповідь польська влада організує погроми мирного населення.
У середині 30-х рр. була зроблена спроба досягнути компромісу шляхом політики “нормалізації”, яка передбачала незначні поступки українцям, але ця політика зазнала невдачі.
Утворення та діяльність Організації українських націоналістів. У 1920 р. в Празі групою офіцерів була утворена Українська військова організація (УВО), яку очолив полковник Є. Коновалець. Своєю метою вона декларувала озброєну боротьбу з польським режимом.
У середині 20-х рр. УВО охопила глибока криза, яка обумовила її реорганізацію. У 1929 р. у Відні представники УВО та деяких студентських груп створили Організацію українських націоналістів. ОУН стає підпільною партією з військовими принципами організації, конспірацією, жорстокою дисципліною. Вона здійснює політики терору проти польської держави і її представників. Ідеологією ОУН став “інтегральний націоналізм” (крайня форма націоналізму), розроблений Д. Донцовим та іншими теоретикам: проголошувалося перевага національних інтересів над індивідуальними, стверджувалося, що вищою метою боротьби є досягнення державної незалежності будь-яким способом.
ОУН прагне розповсюдити свій вплив на різноманітні суспільні, політичні, студентські організації. За деякими підрахунками, напередодні війни кількість членів ОУН досягала 20 тисяч осіб. Ціль тактики ОУН (напади на державні установи, різні диверсійні та терористичні акти, організація акцій непокори) полягала в тому, щоб показати українському суспільству можливість опору польській владі.
Деякі верстви населення були незадоволені діяльність ОУН:
легальні політичні партії: польська влада у відповідь на діяльність ОУН проводила жорстку політику відносно України;
батьки: діяльність ОУН, яка спиралася переважно на молодь, схильну до рішучих дій, приводила до частої загибелі молодих людей;
церква.
У 1938 р. У Роттердамі Є. Коновалець був вбитий агентом радянської розвідки. Після його загибелі серед членів ОУН посилилися суперечності щодо тактики боротьби, внаслідок чого стався розкол. Виникли два напрямки: радикальне крило очолив С. Бандера (ОУН-Б), помірковане — А. Мельник (ОУН-М).