- •7. Міфологічна спадщина, її роль у розвитку давньоруської та української культури.
- •8. Запровадження християнства і його роль у подальшому розвитку української культури.
- •9. Християнство і розвиток просвітництва у Київській Русі.
- •10.Архітектура доби Київської Русі
- •11.Особливості християнського світогляду
- •12. Літопис як винятковий жанр давньоруської літератури. Слов’янська писемність.
- •23. Києво – Могилянська академія у 17 ст. Утворення колегіумів. Вихованці.
- •29. Київський університет св. Володимира (1834р) як центр культурного розвитку укр. Земель 1 пол. 19 ст.
- •30. Західноукраїнські землі в культурному поступі (1 пол 19 ст). Напрями культурної праці.
- •31. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці».
- •32. Громадівський рух і культурна творчість в Україні (іі пол.. 19 ст.)
- •33. Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
- •34. Т. Г. Шевченко – видатний укр. Митець
- •35. Українська театральна культура іі пол. 19 ст.
- •36. Українське образотворче мистецтво іі пол. 19 ст.
- •37. Загальна характеристика діяльності «Просвіти», «Соколів», «Січей» як форма патріотичного виховання молоді
- •38. 41. Наукові товариства України іі пол. 19 ст. – поч. 20 ст.
- •39. Внесок м. І. Костомарова у вивчення та популяризацію укр. Культури
- •40. Культурно-національний розвиток зх.Укр. Земель на рубежі 19-20 ст.
- •41. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки на початку 20 століття.
- •42. Передвижництво як феномен вітчизняної культури
- •43. Роль м.С. Грушевського в національно-культурному розвитку України
- •44. Агітаційне мистецтво періоду громадянської війни
- •45. Культ. Творчі аспекти діяльності цр, Гетьманату і Директорії
- •46. «Українізація» 20-х років як соціокультурний процес
- •47. Укр. Письменники та їх організації у роки революції та громад. Війни (1917-1921 рр.)
- •48. Український театр 20-30 років 20 ст. Лесь Курбас.
- •49. Досягнення і втрати укр. Культ. 30-х років.
- •50. Хвильовий в укр.Культурі 20х р.
- •52. Українська культура періоду Другої Світової Війни.
- •53. Українська культура повоєнного часу (1945 – і пол. 50-х рр. 20 ст)
- •54. Відлига в укр. Культурі 60-х років 20 ст.
- •55. Соціально-культурна ситуація в Україні у 70-80х роках 20 ст.
- •56. Українська діаспора в процесі творення національної культури: основні вектори просвітницької та культурної праці 60-80 р 20 ст.
- •57. Співучасть України в міжнародному культурному житті.
- •58. Стан і проблеми мистецтва на сучасному етапі.
- •59. Культурні процеси в Україні на початку 21 століття
- •60. Українська Вища школа і питання її входження у європейський культурний простір.
44. Агітаційне мистецтво періоду громадянської війни
Агітація - один із засобів політичної дії на маси, зброю, боротьби класів і їх партій; А. виражається в поширенні якої-небудь ідеї або гасла, спонукаючої маси до активної дії. Політична А. завжди носить класовий характер. А. передбачає диференційований підхід до різних верств населення, з врахуванням його класового складу, культурного рівня, роду занять. А. будується на обліку настроїв і запитів людей, на терплячому роз'ясненні і переконанні. Вона повинна вестися дохідливо, конкретно, наочно, в тісному зв'язку з життям, завданнями, які ставить партія. А. цілестпрямована, носить бойовий, наступальний характер, викриває тих, хто опирається проведенню генеральної лінії партії, розкриває і батожить недоліки в роботі, критикує винуватців цих недоліків, не уникає гострих питань.
Дещо незвичним явищем нового агітаційного мистецтва часів громадянської війни стала агітаційна порцеляна. Посуд прикрасили розписами, близьким до плакатів революційної тематики з використанням політичних гасл, червоних зірок, сільського реманенту, робітниць в червоних хустках та стилістики супрематизму, агресивного авангарду. Після традиційних орнаментів, квіткових та візерункових мотивів ці теми сприймались справжньою місцевою екзотикою. Серед творців агітаційної порцеляни 1930-х рр. -Леонов Петро Васильович. Архітектор за фахом, він віддав декілька десятиліть розписам порцеляни, працюючи головним художником Дульовського порцелянового заводу. Останні зразки в стилі агітаційної порцеляни створені ним наприкінці 1950-х рр. (декоративне блюдо «Вирок історії», де серп та молот перекреслюють двоголового орла Російської імперії ).
Вже через 30 років зразки агітаційної порцеляни стали надбанням приватних колекцій, а згодом і колекцій державних музеїв ( Третьяковська галерея, Російський музей, приватні закордонні збірки тощо.)
Серед жанрів, здатних швидко відгукнутись на актуальні події чи швидко донести вимоги уряду до населення був плакат радянського періоду. На відміну від консервативного живопису плакат не потребував значного часу на усвідомлення подій, оперував узагальненими образами, мав великі наклади, відносно дешево коштував. Більшовицький уряд відразу почав використовувати плакат з метою пропаганди нових вимог, знайомств з політичним курсом московського уряду. Частка творів того періоду мала непересічне мистецьке значення і характерні ознаки доби громадянської війни, кампанії по допомозі голодуючим, залученню добровольців в народне ополчення, на освоєння цілинних земель чи на комуністичні будівництва.
У період громадянської війни цей жанр характеризувався наступними якостями: "гострота подачі матеріалу, миттєва реакція на швидко мінливі події, агітаційна спрямованість, завдяки якій і склалися головні риси пластичної мови плаката. Ними виявилися лаконізм, умовність зображення, чіткість силуету і жесту". Плакати були надзвичайно поширені, друкувалися великими тиражами і розміщувалися повсюдно. До революції політичного плаката (як сформованого вигляду графіки) не існувало - були тільки рекламні або театральні афіші. Радянський політичний плакат успадковував традиції російської графіки, в першу чергу - політичної журнальної сатири. Багато хто з майстрів плаката склалися саме в журналах.