
- •7. Міфологічна спадщина, її роль у розвитку давньоруської та української культури.
- •8. Запровадження християнства і його роль у подальшому розвитку української культури.
- •9. Християнство і розвиток просвітництва у Київській Русі.
- •10.Архітектура доби Київської Русі
- •11.Особливості християнського світогляду
- •12. Літопис як винятковий жанр давньоруської літератури. Слов’янська писемність.
- •23. Києво – Могилянська академія у 17 ст. Утворення колегіумів. Вихованці.
- •29. Київський університет св. Володимира (1834р) як центр культурного розвитку укр. Земель 1 пол. 19 ст.
- •30. Західноукраїнські землі в культурному поступі (1 пол 19 ст). Напрями культурної праці.
- •31. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці».
- •32. Громадівський рух і культурна творчість в Україні (іі пол.. 19 ст.)
- •33. Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
- •34. Т. Г. Шевченко – видатний укр. Митець
- •35. Українська театральна культура іі пол. 19 ст.
- •36. Українське образотворче мистецтво іі пол. 19 ст.
- •37. Загальна характеристика діяльності «Просвіти», «Соколів», «Січей» як форма патріотичного виховання молоді
- •38. 41. Наукові товариства України іі пол. 19 ст. – поч. 20 ст.
- •39. Внесок м. І. Костомарова у вивчення та популяризацію укр. Культури
- •40. Культурно-національний розвиток зх.Укр. Земель на рубежі 19-20 ст.
- •41. Наукові товариства та їх роль у розвитку науки на початку 20 століття.
- •42. Передвижництво як феномен вітчизняної культури
- •43. Роль м.С. Грушевського в національно-культурному розвитку України
- •44. Агітаційне мистецтво періоду громадянської війни
- •45. Культ. Творчі аспекти діяльності цр, Гетьманату і Директорії
- •46. «Українізація» 20-х років як соціокультурний процес
- •47. Укр. Письменники та їх організації у роки революції та громад. Війни (1917-1921 рр.)
- •48. Український театр 20-30 років 20 ст. Лесь Курбас.
- •49. Досягнення і втрати укр. Культ. 30-х років.
- •50. Хвильовий в укр.Культурі 20х р.
- •52. Українська культура періоду Другої Світової Війни.
- •53. Українська культура повоєнного часу (1945 – і пол. 50-х рр. 20 ст)
- •54. Відлига в укр. Культурі 60-х років 20 ст.
- •55. Соціально-культурна ситуація в Україні у 70-80х роках 20 ст.
- •56. Українська діаспора в процесі творення національної культури: основні вектори просвітницької та культурної праці 60-80 р 20 ст.
- •57. Співучасть України в міжнародному культурному житті.
- •58. Стан і проблеми мистецтва на сучасному етапі.
- •59. Культурні процеси в Україні на початку 21 століття
- •60. Українська Вища школа і питання її входження у європейський культурний простір.
33. Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у культурному розвитку України
У січні 1846 р. в Києві виникла таємна суспільно-політична організація – Кирило-Мефодіївське товариство. Спочатку ця організація сформувалась навколо групи молодих людей, які разом зі студентами-товаришами відвідували лекції проф. Миколи Костомарова зі слов’янської міфології. Вивчення народної творчості українців та інших слов’янських народів наштовхнуло Костомарова на ідею слов’янської єдності.
Організаторами Кирило-Мефодіївського братства стали представники інтелігенції: М. І.Костомаров, М. І.Гулак, В. М.Білозерський. Згодом до нього увійшли письменник Пантелеймон Куліш, студенти Київського університету О. В.Маркевич, О. О.Навроцький, Г. В.Андрузький, О. Д.Тулуб та інші. У квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г.Шевченко. Ідеологія Кирило-Мефодіївського братства була синтезом ідей трьох рухів: українського автономістичного, польського демократичного, російського декабристського в Україні. Братчики виробили програмні документи, до яких входили: «Статут і правила товариства», написані Білозерським, а також «Книга буття українського народу», або «Закон Божий», автором якої був Костомаров. В останньому документі розвивається ідея про те, що український народ завдяки своїй волелюбності та демократичності звільнить росіян від їхнього деспотизму, а поляків – від аристократизму. Програма Кирило-Мефодіївського братства вироблялась у гострих дискусіях. Це, насамперед, виходило з того, що П. Куліш наголошував на національному, М. Костомаров – на загальнолюдському і християнському, а Т. Шевченко – на соціальному елементі. Кожний з цих елементів знайшов своє відображення в «Книзі буття...».
Основними завданнями, які ставили перед собою члени Кирило-Мефодіївського братства, були: ліквідація кріпацтва і скасування станів, поширення освіти серед народних мас, об’єднання всіх слов’янських народів в одну рівноправну федерацію, в якій кожний народ мав би свою державність.
Українському народові відводилась провідна роль в організації всіх слов’ян на визвольну боротьбу. Центром всієї федерації мав стати Київ. У членів товариства були розбіжності щодо тактики, а саме: Костомаров і Куліш вважали шляхом практичного втілення в життя програми поступові реформи, а Шевченко і Гулак – збройне повстання та повалення самодержавства.
Кирило-Мефодіївське братство не встигло здійснити свої наміри, бо було розгромлене вже навесні 1847 р. за доносом студента Олексія Петрова. Членів товариства заарештували і після слідства заслали в різні місця, заборонивши повертатись на Україну і працювати на ниві народної освіти. Суворе покарання братчиків мало стати пересторогою для тих, хто б намагався піти далі їхнім шляхом. Шевченка віддали в солдати на 10 років.
Проте ідеї братства глибоко ввійшли в світогляд тогочасної інтелігенції, створили грунт для наступних поколінь українських діячів. Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби.
Роль КМБ у розвитку укр. культури:
поширення програмних документів
пропаганда ідей братства в університеті, військових училищах, інших навчальних закладах Києва
поширення творів Т. Шевченка
розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення
збирання коштів на видання укр. книги
створення першої укр. абетки – «кулішівки»
встановлення контактів із литовськими, польськими, чеськими революціонерами, рос. гуртком петрашевців.
Значення діяльності КМБ:
перша спроба інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу визвольної боротьби.
Уперше здійснено спробу об’єднати укр. нац. ідею із загальнолюдськими християнськими цінностями та ідеєю слов’янської єдності
Нац. звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської боротьби поневолених народів
За своїми світоглядними принципами братство було схожим на такі європ. Організації, як «Молода Італія», «Молода Ірландія», проте відкидало насильство як засіб досягнення мети