3.Історія школи як невідємна частина історії села.

Історія нашої школи на мою думку є цікавою і своєрідною,вона характеризує можливість згуртування села задля досягнення певної мети.Тому я вважав би доцільним виокремити її в окремий розділ.

На початку минулого століття у селі Довгошиї було два приміщення, в якому навчалося всього 50 учнів. Класи розміщувались в будинках місцевих жителів і були досить тісними та холодними. Жителі села не раз звертались до повітових органів влади з проханням виділити кошти на будівництво школи, та це не давало бажаного результату протягом багатьох років. Лише у 1935 році повітові органи влади виділили на будівництво школи 24 тисячі злотих, з яких 5 тисяч жителі відробили на шарварку. Ще 12 тисяч злотих здали самі селяни. Кожен здавав по 5 злотих від 1 га землі. Спеціально був створений комітет з 12 чоловік, який займався збиранням коштів, підбором селян на будівництво, виділенням підвід для вивезення лісоматеріалів, вапна, очерету, глини. Найактивнішу участь у збиранні коштів взяв Мельничук Іван Дмитрович, який особисто зібрав 10 тисяч злотих. Та і цих грошей виявилося мало і жителі села поставили платну п’єсу "Наталка Полтавка", яка дала «додатку» ще 1200 злотих.

Місце для нової школи вибрали в центрі села, яке було вільним і мало велику площу. Від цього місця, за 200 метрів, розпочиналися три вулиці села; для більш віддалених вулиць, таких як Калмівка, Козігори, Підбогушівка була однакова віддаль до школи.

Розпочали будувати школу в 1935 році силами місцевих жителів. Проект будівництва школи був складений інженером, присланим з Луцька, який пробув тут до закінчення будови.

Здали в експлуатацію перший корпус лише в 1938 році. Друга частина була ще без вікон і дверей і добудувалася в 1939 році. Озеленення двору школи почалося весною 1939 року, а сад заклали 1940 року.

Класів в 1938 році було шість, в 1939 році – сім. Учнів в цих класах нараховувалося на 1 вересня 1939 року – 126, вчителів зі спеціальною освітою – 6, з середньою освітою – 5.

До 1939 року в школі викладали релігію, польську мову, українську мову, географію, арифметику, геометрію, історію та інші предмети.

З 1939 року було введено новий предмет – викладання російської мови і виключено польську.

Першим директором нової школи став Самборський М.Н. Всі, хто вчився в 1939-1941 роках, закінчили по сім класів. Більшість з них жили і працювали в рідному селі, частина виїхала за його межі.

Війна внесла свої корективи в навчання учнів – їх кількість стала зменшуватись і в 1942 році зменшилась до 50 учнів. У 1943 році школа не працювала, бо її закрили і перетворили на склад.

Лише по звільненні території села від німецьких військ в 1944 році школу відкрили знову.

4.Всновок

Отже яб сказав що наше село не таке велике але воно має давню і дость цікаву історію. На своєму історичному шляху воно пережило чимало перепетій йього програвали в карти, по ньому пройшлася війна, йього дарували у власність, село руйнували монголи, але воно вижило і існує і понині.

За часи радянської окупації село зазнало перебудови, були зруйновані деякі архітектурні пам’ятки це і костел,церква в часи війни. Також під час другої світової був зруйнований маєток пана кожуховського. Якби ці споруди збереглися це булаб суттєва історична спадщина. Але нажаль що сталося те сталося. Але все ж таки історія Довгоший це невідємна частинка історії Рівненщини,Волині тай всієї України, з своїми особистостями та подіями.