План
1.
2.Основна частина
2.1
2.2 Історія населеного пункту за писемними джерелами.
2.3 Походження назви села
2.4 Історія населеного пункту за усними джерелами.
2.5 Характеристика памяток та культури
2.6 Характеристика музейних збірок
2.7 Історична топографія поселення
2.8 Герб поселення
3. Історія школи як невідємна частина історії села.
4.
5. Літерат……
1.Вступ
Я народився і живу в селі Довгошиї, тут жили і працювали п’ять ато і білбше поколінь моїх предків. Також впринципі історію цього села ніхто не досліджував ґрунтовно і це дає можливості в майбутньому для досліджень.
Так як я в ВУЗі вивчаю різні аспекти історії, та історію різних народів та епох, то я вважаю булоб соромно не знати історії місця де ти народився. Тому я вважаю що ця тема для мене особисто дуже важлива.
2.1 Історія досліджень села
Нажаль село довгошиї ніхто так ґрунтовно не досліджував, якщо не враховувати опитування членами краєзнавчого гуртка старожилів. І у серпні 2006 року на місці масового захоронення німецьких солдатів, жертв бою у Довгошиях під час війни працювала група ексгуматорів.
У траншеї довжиною до 15 метрів було знайдено рештки 59 людей, солдатські жетони, золоті і срібні обручки, монети, залишки зброї, взуття і одягу.Якщ це можна назвати дослідженням.
Ось і все щомені відомо про дослідження мого села.
2.2 Історія населеного пункту за писемними джерелами
Перші згадки про назву села ( Долгиє Шии, Долгьиє Шии) фіксуються 1433 та 1452 роками. А М.Теодорович в "Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархиї" за 1889 уже подає назву Долгошеи.
Трактуючи походження назви, варто вдатися до словника української мови. У ньому зустрічається слово довгошиїй, тобто "з довгою шиєю".
Автор книги "Стара Волинь та Волинське полісся" (Вінніпег, 1992р.) Олександр Цинковський першу згадку про Довгошиї відносить до 1452р. Цим роком датується грамота великого князя Льва Свидригайла, якою село дарується Юрчі Терешкевичу.
Відповідно до Луцького поборового реєстру Довгошиї у 1577 році належали Олицькому замку.
Як стверджують "Волинські єпархіальні відомості" (1889р.), церква у Довгошиях збудована 1802р. На місці старої. Освячена в ім'я великомученика Георгія Победоносця. Двічі ремонтована - у 1847 та 1868р. Священику платили 244 руб., псаломщику – 50 руб., проскурниці - 16 руб. Дворів - 139. Прихожан-1100. З них римо-католиків - 62, євреї - 65.
2.3 Походження назви села
Є дві легенди про походження назви села.
Перша легенда каже що назву селу дали монголо-татари. Коли вони прийшли на територію села то побачили річку Путилівка яка тягнеться вздовж сучасної вулиці польова, і сказали щось на кшталт «о яка довга шея».
Друга легенда промовляє, що перші жителі селилися у великому дубовому лісі (одна з вулиць і нині називається Дубина). Поселення назвали Городищем. Мали намір збудувати тут містечко. Та не судилося. Великої біди зазнало село від набігу татар. Воно, по суті, перетворилося на суцільну руїну. Після вигнання татарського іга люди поселилися вздовж невеликої річки Путилівки. Низовина простяглася між горами у вигляді довгого перешийка. Звідси, як стверджують старожили, і пішла назва села Довгошиї. І з того часу село почали називати то Долгиє шии, Долгошеи… а тепер воно називається Довгошиї.
За народними переказами, перші жителі селилися у великому дубовому лісі,тому одна з вулиць називається Дубина. Поселення назвали Городищем.
Нині в селі Довгошиї є 14 вулиць: Заводська, Галузниця, Ровенка, Могильна, Калмівка, Козігори, Радянська, Набережна, Озерна, Польова, Дейнекова, Підбогушівка, Застав’є. Кожна із них має свою неповторну історію. Члени краєзнавчого гуртка опитали старожилів нашого села і зібрали цікавий матеріал про історію походження назв вулиць села.
Раніше до 1926 р. такої кількості вулиць в селі не було. Два густонаселені пункти називались Село 1 і Село 2.
З 1926 р. люди з села почали переселятися на хутір. Так виникли вулиці.
Назва вулиці Заводська пішла від того, що на цій вулиці знаходиться цегельний завод. Також на цій вулиці знаходилися тваринницький комплекс, тракторна бригада, заправочна станція, пилорама. На вулиці Заводській надзвичайно інтенсивний рух транспорту: гужевого, автомобільного, тракторів.
Основна вулиця села – Радянська. Цю вулицю ще називають Центральною. Протяжність її 4 кілометри 300 метрів. До 1990 року на ній було кам’яне покриття, а з 1990 року вулиця повністю асфальтована. Тут розміщені такі споруди як контора, сільська рада, пошта, дитячий садок, амбулаторія, магазини, трьохповерхова школа, будинок культури. В центрі села у 1963-1964 роках силами робітників будівельної бригади був збудований з моноліту та залізобетону Обеліск Слави – пам’ятник односельчанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.
З вулиці Радянської на схід простяглася вулиця Галузниця. Цікавою є її назва. За переказами старожилів на ній селилися найбідніші селяни, які мали до трьох гектарів землі. По сільському їх називали «галуззям». Тепер це густонаселена впорядкована вулиця, на якій розміщені нові добротні будинки.Вулиця красива в будь-яку пору, але особливо восени, коли дерева обабіч дороги вдягнуті в золотаве вбрання.
Наступна вулиця – Ровенка. Старі жителі говорили, що колись ходили цією вулицею на Ровно по хліб пішки. Звідси і пішла назва вулиці. На ній зараз залишилося 28 будинків, 5 з них незаселені.
Далі наш маршрут проляже на вулицю Могильну. Назва вулиці походить від того, що вона знаходиться недалеко від кладовища – «могилок». Як згадує житель Черв’як Олександр Ярмолайович, вулиця Могильна раніше була до кінця заселена. Тут було розташовано 33 хати, зараз тільки 26.
Вулиця Калмівка. Люди розказують, що колись на цій вулиці жив жид Калма. До нього приходили люди, щоб обміняти старі речі на товар. Коли хто їхав на цю вулицю, в нього питали:
Куди їдеш?
До Калми!
Звідси і пішла назва вулиці. Колись це була густонаселена вулиця (було 44 хати). Тепер залишилося тільки вісім. Будинки розміщені далеко один від одного. Живуть тут тільки пенсіонери.
В недалекому минулому тут щорічно проводилося свято Івана Купала, на яке збиралося село від малого до старого. Молодь розпалювала вогнище, дівчата співали пісні, водили хороводи, грали в ігри, стрибали через вогнище. А зимою на вулиці збиралися дівчата на вечорниці. Вони вишивали, пряли, ткали. Тепер вулиця занепадає.
Найбільш віддаленою від центру села є вулиця Козігори. Тут дуже горбиста місцевість, недалеко ліс. На цих горбах паслися кози. Звідси, яквважають старожили, і пішла назва вулиці. Зараз на вулиці налічується 24 будинки.
Паралельно вулиці Радянській розташована вулиця Озерна. Колись це була перша лінія села №1. Раніше це була найбільш населена вулиця, а потім люди переселилися на хутори. До недавнього часу на вулиці Озерній проживав найстаріший житель села – Ковальчук Іван, який прожив більше ста років. Знаменита вулиця і тим, що тут розміщена церква, яка реставрована після пожежі 1997 року.
Вулиця Набережна пролягає над берегами ставків. Тут проживає наш місцевий поет – Швець Микола Степанович. Людина, чиї багатогранні таланти відомі не лише жителям села, а і далеко за його межами. В кінці вулиці є старий напівзруйнований млин.
При в’їзді в село Довгошиї, біля нової зупинки на захід простягнулася вулиця Польова. Назва вулиці походить від слова "поле". Простягнулася вона вздовж дзвінкої і гомінкої річки. Судячи з її розташування та пригадуючи легенди про назву нашого села, можна зробити висновок, що це одна із найстаріших вулиць села.
Вулиця Шкільна названа так тому, що на цій вулиці була розташована школа, яку збудували ще до війни. Зараз це одна з найбільш густозаселених та перспективних вулиць села. Із 129 жителів вулиці – 40 дітей.
Вулицю Застав'є стали заселяти у 1928 році, коли пані Богушова почала продавати землю, що знаходилася за ставом. Так виникла нова вулиця села. Тут зараз лише сім будинків і проживає 29 осіб.
На одній з вулиць села жив чоловік на ім’я Дейнека. В хаті була розміщена перша школа, куди приходили діти вчитися. Звідси походить назва ще однієї вулиці – Дейнекова.
Під час Великої Вітчизняної війни вулиця зазнала великих руйнувань, так як вона була на краю села, поблизу її проходила лінія фронту. Будинки, що залишилися, були зруйновані після створення колгоспу.
Якщо говорити про історичну топоніміку мого села, то варто сказати що вже було вище наведено походження назв вулиць, але в довгошиях ще є багато місць які не «дослужилися» до статусу вулиці але мають свою назву. Наприклад в лісі неподалік села є місце яке називають «Панкраття», за переказами старожилів там жив такий собі Панкрать і звідси походить назва цього місця. Потім старі люди часто кажуть «вже пора мені до Гриця» тобто на «могілки» в нас так кажуть на цвинтар, а до гриця тому що колись біля могілок жив чоловік якого звали гриць. Дуже багато місць пов’язано хоч і з першого погляду недавньою але все ж таки історією тобто колгоспом. Наприклад часто як люди кажуть куди вони йдуть то говорять на бригаду, на ферму, до кузні, до корівника, до старої школи, чайної хоча цих об’єктів як таких вже нема.
Тому на мою думку це вже є історія.
Також коли кажуть про колишню насосну станцію то кажуть «Білий дім» а не «насосна станція».Як вже згадувалося дуже поширені в селі назви хатниськ- це покинуті садиби,на яких зазвичай вже нема будинків тому і хатниська. Івола, Кірика, Харитона, Цара ( так в нас називали одного чоловіка), впринципі ці назви ввійшли в обіг як назва яка позначає певну місцевість,зазвичай якийсь горбок або де в людини знаходиться город чи пай тобто земельний наділ. Багато назв пов’язано з лісом тобто Соснина ( сосновий ліс), як я вже казав Панкраття, Каролінка,Галявина… ці назви не завжди можна пояснити але вони умовно ділять ліс на певні ділянки, і коли ти питаєш людини де ти була саме в лісі вона може відповісти в каролінці чи ще якось і ти вже знаєш більш менш точне місце.Сутність цих понять може зрозуміти людина яка живе в Довгошиях або в навколишніх селах.
Також на території села є вишка призначення якої не зовсім зрозуміле але на неї кажуть маяк. На території села зберігся маєток пані Бугушової, в якій спершу була колгоспна контора а тепер магазин.