9. Основні функції філософії

Основні функції філософії: світоглядна, гносеологічна, методологічна, інтегративна, аксіологічна, критична. Світоглядна функція полягає в тому, що філософія - учення про загальне в системі людина - світ - служить теоретичним ґрунтом світогляду, систематизує, розширює знання людей про світ, людство, суспільство, допомагає зрозуміти світ як єдине ціле і визначити у навколишньому світі місце людини. Гносеологічна функція філософії виявляється у розробці і виборі засобів і методів вивчення та зміни предметного світу або суспільства з урахуванням діючих законів та особливостей об'єкту. Методологічна функція доз­воляє визначити напрямок наукових досліджень, орієнтуватися у різноманітності процесів і явищ, аналізуючи їх з певних теоретич­них позицій. Філософські знання допомагають формувати методо­логічну культуру мислення вченого. Інтегративна функція полягає в об'єднанні практичного, пізнавального і ціннісно-орієнтованого дос­віду життя людей. Це важлива умова збалансованого розвитку сус­пільного життя. У процесі суспільного розвитку або при реалізації складних наукових проблем люди відмовляються від застарілих по­глядів та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світоглядних настанов. Філософія допомагає усувати помилки, звільнитися від застою, віджитих догм. Так реалізується критична функція філосо­фії у системі культури. Аксіологічний характер філософських знань виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали. Це особливо важ­ливе в умовах загострення глобальних проблем сучасності, коли ак­туальними стають світоглядні аспекти різних видів діяльності. Ве­лика роль філософії в світі, що постійно розвивається, змінюється.

10. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.

Категорії (від греч. kategoría — висловлення, обвинувачення; ознака) у філософії, найбільш загальні й фундаментальні поняття, що відбивають істотні, загальні властивості й відносини явищ дійсності й пізнання. Категорії виникли й розвиваються як результат узагальнення історичного розвитку пізнання й суспільної практики.

У ранніх формах філософські мислення категорії виступали у вигляді вихідних принципів, «першооснов» миру: вода, повітря, земля, вогонь, ефір і т.п. Коли виникло розрізнення буття й мислення, свідомості й пізнання, категорії придбали логічний вид. Платон, наприклад, визнавав уже п'ять основних категорій: суще, рух, спокій, тотожність і розходження. Аристотель пише спеціальний трактат «Категорії», у якому категорії трактуються як відбиття й найвище узагальнення об'єктивної реальності. Він виділив десять категорій: сутність (субстанція), кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія й страждання. Однак Аристотель не розкрив діалектичного взаємозв'язку категорій Система категорій, створена Аристотелем, була пануючої протягом декількох століть.

У новий час мислителі висували різні системи категорій, трактуючи їх або матеріалістично, або ідеалістично. Так, І. Кант розглядав категорії. як апріорні форми розуму. Вони - тільки форми, у які як би відливається різноманітний зміст матеріалу пізнання, що доставляє їм ззовні почуттями. По Канту, категорії є визначеннями не предметів самих по собі («речей у собі»), а суб'єкта, що пізнає, структури його мислення. Кант виділив такі категорії: якість (реальність, заперечення, обмеження), кількість (єдність, безліч, цілісність), відношення (субстанція й властивість, причина й дія, взаємодія), модальність (можливість і неможливість, дійсність і недійсність, необхідність і випадковість). Ця система охоплює найбільш важливі категорії людського мислення й багато в чому зберігає своє значення дотепер.

Величезним прогресом була система категорій Г. Гегеля, у якого філософія є не що інше, як діалектична система категорій - у мисленні, природі, дусі, історії. Чисто логічні категорії такі: буття (якість, кількість, міра), сутність (підстава, явище, дійсність, причому в цю останню входять субстанція, причина й взаємодія), поняття (суб'єкт, об'єкт, абсолютна ідея). Гегель показав діалектику категорій, їхній взаємозв'язок і взаємопереходи. Однак Гегель трактував категорії як породження мислячого світового духу.