72. Ідеологія та утопія як форми соціального прогресу

Ідеологія - система політичних, правових, моральних, релігійних і філософських поглядів й ідей, що виражає відношення до дійсності людей, класів, груп, партій, що складає їхній світогляд, розроблювальний теоретиками, ідеологами.Система, у якій усвідомлюється й оцінюється відношення людей до дійсності. Має відносну самостійність і впливає на суспільство, прискорюючи або гальмуючи його розвиток. Ідеологія - це систематизована сукупність ідей, зв'язаних ін. усього з певним розумінням громадського життя, оцінкою її якості, перспектив її перетворення. Ідеологія припускає також визначення цілей людської діяльності по збереженню, зміні або руйнуванню існуючої соціальної дійсності. Термін був уперше використаний у к. XVIII-XIX ст. французьким філософом й економістом Дестю де Траси. Ідеологія розглядалася їм як "наука про ідеї", що пояснює походження ідей з почуттєвого досвіду. Вона повинна служити підставою всієї сукупності наук про природу й суспільство й безпосередньо впливати на соціальні перетворення. Спочатку в понятті "ідеологія" реалізовувалася критична спрямованість розуму енциклопедистів, їхнє бажання розвінчати філософські ілюзії й релігійні забобони. У марксизмі ідеологія розглядалася як свідомість, заснована на класовому інтересі і його вираженні під маскою загальнолюдського інтересу. Разом з тим, у комплексі соціальних поглядів, марксизмі, його автори вбачали унікальний збіг істинності й соціальної ангажованості, що дозволяє марксистським ідеям стати ефективним засобом соціальної організації. В індустріальному суспільстві запановують ринкові відносини як універсальний тип соціальних відносин, принцип максимізації корисності стає провідним принципом людського поводження. Економічна наука, що вивчає ці відносини, природно стає універсальною наукою про суспільство. В умовах постіндустріального суспільства в 1970-1980-х на зміну концепції деідеологізації приходить концепція реідеологізації (Арон Р., Белл Д., Шилз Е.). Процес реідеологізації став синонімом відродження аксіологічного (ціннісного) підходу до соціальних взаємодій; одночасна увага до людських ціннісних орієнтацій підсилило міфологічні компоненти ідеології. Існують дві тенденції в процесі реідеологізації. Одна, неоконсервативна версія, пов'язана з посиленням ідеологічного компонента в процесі національно-культурної інтеграції; у цьому випадку ідеологія надає зміст традиції, традиція ж освячує ідеологію. Інша, ліберальна, версія ставить завданням формування нової "глобальної ідеології" як основи планетарної єдності. Як форма інтегративно-комунікаційних процесів ідеологія постійно стикається з такими соціальними феноменами, як міф, культура, філософія, повсякденна свідомість, наука, утопія, традиція. Хоча ідеологія є раціоналізованою структурою, вона не вимагає докази своїх положень у повному розумінні слова: процедура обґрунтування ідеологічних положень по суті є лише демонстрація причетності їх до миру абсолютного знання, справедливості, блага. Слово й справа в ідеології тотожні. Парадоксальна формульність ідеології не менш міфологічна: "розквіт і зближення націй", "відмирання держави через його зміцнення". Такого роду з'єднання протилежностей є не що інше, як міфологічна представленість миру як єдиного цілого в граничної зближеності його полюсів: для дієприкметникового до ідеології (і через неї - до системи абсолютних цінностей) немає нічого неможливого, поразка обертається перемогою, люди чудесним образом зближаються з богами. Однак ідеологія не тотожна міфу. Здатність видавати бажане за дійсне, зближуючу ідеологію з міфом, ґрунтується на аргументації "від науки". Ідеолог - жрець надягає маску вченого й говорить: "іншого не дане", оскільки це останнє слово науки. Ідеологія - це маска культури, це псевдокультура. Однак складність розпізнавання "недійсності" ідеології як культурного утворення пов'язана з тим, що ідеологія в переломні, екстраординарні періоди розвитку суспільства, як правило, вступає в сполучник з утопічною свідомістю; в "нормальні", спокійні періоди ідеологія "підключається" до філософії, мистецтву, релігії, моральності, прагнучи поглинути їх і зручно розташуватися в їх уже мертвій оболонці.