47. Евристична і творча функції інтуїції.

Творча уява, фантазія - необхідні засоби розвитку здатності людини змінювати, перетворювати світ. Фантазія має свої власні закони, відмінні від законів звичайної логіки мислення. Творча уява дозволяє по ледь помітним або зовсім непомітним для простого ока деталям, одиничним фактам уловлювати загальний зміст нової конструкції й шляхи, що ведуть до неї. За інших рівних умов багата уява охороняє вченого від побитих шляхів. Людина, позбавлена творчої уяви й керівної ідеї, у достатку фактів може не побачити нічого особливого: вона до них звикла. Звички в науковому мисленні - це милиці, на яких, як правило, тримається все старе. Для здійснення великого потрібна незалежність від сталих забобонів.

Творча уява виховується всім ходом життя людини, засвоєнням накопичених людством скарбів духовної культури. Істотне значення у вихованні творчої уяви грає мистецтво. Воно розвиває фантазію й дає великий простір для творчої винахідливості.

Незалежно від змісту будь-яке наукове відкриття має деяку спільну логіку руху: від пошуків і вичленовування фактів, їхнього відбору до обробки отриманих даних у результаті спостереження й експерименту. Далі думка рухається до класифікації, узагальнення й висновків. На цій основі виникають гіпотези, виробляються їхній відбір і наступна перевірка на практиці, в експерименті. Потім формулюється теорія й здійснюється пророкування.

Але логіка далеко не вичерпує духовних ресурсів творчого мислення.

Не можна недооцінювати необхідної ролі уяви й інтуїції в науковому дослідженні. Інтуїція — це якась напівінстинктивна свідомість і разом з тим варте вище звичайної свідомості, що виявляє собою по своїй пізнавальній силі власне кажучи надсвідомість. Інтуїція — це здатність збагнення істини шляхом прямого її розсуду без обґрунтування за допомогою доказу.

Інтуїція схоплює різноманіття особливостей об'єкта в їх єдності, «заглядаючи» на об'єкт звідкись через «спину» інтелекту або, точніше, з висоти надсвідомості. Це «розумне споглядання», що як би простромлює «дріб'язку» частковостей і вчіплюється в саму суть об'єкта.

Нові знання, які не випливають із добутих раніше систем правил, можуть бути отримані евристично, шляхом творчого пошуку, не гарантуючи заздалегідь успіху: шукаючий нове повинен бути готовим до того, що його пошуки можуть скінчитися невдачею. Навчити людини «робити» відкриття й мислити творчо так само неможливо, як навчити його створювати шедеври мистецтва. Логіка тут так само мало може допомогти, як знання граматичних правил - навчити створювати справді художні вірші. Але інтуїція не щось надрозумне або нерозумне. У ній не усвідомлюються всі ті ознаки, по яких здійснюється висновок, і ті прийоми, за допомогою яких робиться цей висновок. Вона - це не тільки збагнення істини, але й почуття й розуміння, що це саме істина. Інтуїція - це емоційно насичене розуміння суті проблеми і її рішень, коли вчений вростає в проблему й зливається з нею настільки, що вже й у сні вона переслідує його й владно вимагає відповіді.

В інтуїції тісно замикаються мислення, почуття й відчуття. Вона зближає наукове пізнання з художньою творчістю й навпаки.

На крилах інтуїції, а не тільки по сходам логіки здійснюються інтелектуальні стрибок від старого знання до нового, відкриття в науці, винаходу в техніку й творення в області мистецтва. Інтуїції буває досить для розсуду істини, але її недостатньо, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Для цього необхідний доказ.