- •1.Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2.Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання.
- •6. Поняття методу.
- •7. Співвідношення філософських та загальнонаукових методів.
- •8. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •9. Основні функції філософії
- •10. Категорії філософії як роди буття, форми діяльності та мислення.
- •11. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорій.
- •12. Характерні риси стародавньої філософії.
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •14. Особливості філософії епохи Відродження
- •15. Філософія Нового часу
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистка філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії.
- •20.Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. «Філософія життя»: загальна характеристика
- •22. Філософські ідеї психоаналізу
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •24. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •25. Структура світогляду
- •26. Історичні типи світогляду.
- •27. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •28. Основні рівні буття
- •29. Філософський зміст категорії «матерія».
- •30. Рух як спосіб, простір і час як форми існування матерії.
- •31. Екзистенція як особливий спосіб буття
- •32. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •33. Поняття природи
- •34. Народонаселення як природне явище
- •35. Поняття біосфери і ноосфери
- •36. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •37. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Інтелект, почуття, пам'ять і воля як здатність людини.
- •40. Співвідношення понять «людина, «індивід», «особистість», «індивідуальність».
- •41. Основні форми діяльності людини.
- •42. Проблема сенсу життя людини
- •43. Проблеми свободи і відповідальності.
- •44. Свідомість, як найвища форма відображення
- •45.Феноменологічна концепція свідомості.
- •46. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •47. Евристична і творча функції інтуїції.
- •48. Поняття і форми суспільної свідомості
- •49. Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •50. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •51. Гносеологія та епістемологія
- •52. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •53. Проблеми істини в теорії пізнання.
- •55. Проблема критеріїв істини.
- •56. Істина і правда
- •59. Мова як засіб комунікації та пізнання.
- •60. Функції мови
- •61. Поліструктурність мови.
- •62. Поняття соціокультурної комунікації.
- •63. Об’єкт і предмет філософії історії
- •64. Єдність і розмаїття всесвітньої історії
- •65. Періодизація історії та її критерії
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного та соціального у філософії
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •71. Нація як соціальний феномен
- •72. Ідеологія та утопія як форми соціального прогресу
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального прогресу
- •74. Духовність та її призначення.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії
- •77. Поняття філософії економіки
- •78. Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79. Поняття власності та її форм
- •80. Нтр: сутність, закономірність та соціальні наслідки
- •81. Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структура
- •83. Держава – основна складова політичної організації суспільства
- •84. Правова держава і громадське суспільство: поняття, проблеми формування та розвитку.
- •85. Поняття культура
- •86. Масова культура, контркультура і антикультура
- •87. Поняття цивілізація
- •88. Спадкоємність і традиції у культурі
- •89. Новаторство і гуманізм культури.
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
36. Поняття глобалізації та форми її існування.
Глобалізація - об'єктивна світова тенденція інтернаціоналізації господарського життя, що приймає в сучасних умовах, насамперед, форми розвитку інформаційних і фінансових технологій, що якісно міняє інші форми взаємодії суб'єктів міжнародних економічних відносин. Ця тенденція виникла в результаті зміцнення міжнародних політичних, культурних, економічних, фінансових, інформаційних, технічних й інших зв'язків між державами на різних рівнях. Така глобалізація означає не тільки інтернаціоналізацію зв'язків, але й поступове формування глобальної цілісності господарської системи миру, у якій кожен її елемент перетворюється в частину загальносвітового організму. До очевидних її проявів можна віднести:
виникнення й розвиток міжнародно-організованих спеціалізованих виробництв, що вимагають адекватної міжнародної коопераційної координації, планування, узгодження в часі й просторі;
виникнення й функціонування великої кількості транснаціональних корпорацій (ТНК), що володіють величезними ресурсами, здатних реалізувати дійсно глобальні по масштабах проекти;
виникнення цілого шару міжнародних неурядових організацій національного базування (фондів, фірм, асоціацій й ін.), але що мають і відстоюють свої власні економічні інтереси;
бурхливий розвиток міжнародної торгівлі, що проникає в усі більше віддалені куточки планети, що охоплює своєю мережею практично увесь світ;
зростання міжнародної спеціалізації й кооперування, з'єднання в процесі спеціалізації торгівлі з виробничою діяльністю й ослаблення на цій основі митних бар'єрів;
різкий ріст різних транснаціональних ресурсних потоків: капіталів, продукції, послуг, людських ресурсів;
створення транснаціональної світової транспортної мережі: вантажних і пасажирських перевезень, транспортування газу, нафти, передачі електроенергії;
формування світової інформаційної мережі Інтернет й її використання в політичних, комерційних, культурних, інформаційних цілях, світовий доступ до західних телевізійних каналів.
Економіка глобальна - тому що основні види економічної діяльності, такі як виробництво, споживання й циркуляція товарів і послуг, а також їх складові (капітал, сировина, праця, керування, інформація, технологія, ринки) організуються в глобальному масштабі, безпосередньо або з використанням розгалуженої мережі, що зв'язують економічних агентів. Прибутковість і конкурентноздатність у дійсності визначають технологічні інновації й ріст продуктивності й служать мотивацією для фірм.
Умовою існування глобальної економіки є інноваційне середовище - це специфічна сукупність відносин виробництва й менеджменту. Вона ґрунтується на соціальній організації, що у цілому розділяє культуру праці й інструментальні цілі, спрямовані на генерування нового знання, нових процесів і нових продуктів. Специфіку інноваційного середовища визначає саме її здатність генерувати синергію, тобто додана вартість виходить не з кумулятивного ефекту елементів, що є присутнім у середовищі, але з їхньої взаємодії.