2.Філософське мислення та його специфіка.

Життя з її складною павутиною колізій, наука й культура в цілому (яка охоплює всі науки, види мистецтва, релігію й, зрозуміло, філософію) з їхніми гігантськими досягненнями жадають від нас, і насамперед від молоді, удосконалювання, енергійної допитливості, творчої уяви, допитливої думки, витонченої інтуїції, широкого кругозору й мудрості.

Можна сказати, що філософія - це все єдиноіснуюче, «схоплене в думках»; це квінтесенція духовного життя мислячого людства, це теоретична серцевина всієї культури народів планети. Людина споконвічно мала допитливість. Саме бажання зрозуміти суть загадкового, невідомого виявляло собою схильність до зародкового філософського міркування, нехай навіть поки на життєвому рівні: адже й на цьому рівні люди нерідко схильні пофілософствувати. Саме слово «філософія» сходить до Піфагора. Буквально воно означає любов до мудрості.

Людина відчуває потребу в тім, щоб мати цілісне подання про світ; він, за словами С. Н. Булгакова, не може погодитися чекати задоволення цієї потреби доти, поки майбутня наука дасть достатній матеріал для цієї мети; йому необхідно також одержати відповіді й на питання, які виходять за поле позитивної науки й не можуть бути нею навіть усвідомлені. Разом з тим людина не здатна заглушити в собі ці питання, зробити вигляд, що вони не існують, практично їх ігнорувати. Для людини як розумної істоти нескінченно важливіше будь-якої спеціальної наукової теорії представляється рішення питань про Те, що ж таке наш мир у цілому, яка його основа, чи має він який-небудь зміст і розумну мету, чи мають яку-небудь ціну наше життя й наші діяння, яка природа добра й зла, і т.д. Словом, людина запитує й не може не запитувати не тільки як, але що, чому й навіщо. На ці останні питання в науки немає відповіді, точніше, вона їх і не ставить, і не може дозволити. Розв’язання їх лежить в області філософського мислення.

3. Своєрідність предмету філософії.

Кожна наука — це свого роду обривок знання, а всі науки в їхньому простому додаванні — це сума обривків. Філософія ж дає систему знання про світ як цілому. Вона не займається простим додаванням всіх наукових знань (це була б нікому не потрібна витівка), а інтегрує ці знання, беручи їх у самому загальному виді й, опираючись на цей «інтеграл», будує систему знання про світ як цілому, про відношення людини до миру, тобто про розум, про пізнання, про моральність і т.п. «Її завдання - не одна яка-небудь сторона існуючого, а весь існуючий, весь всесвіт у повноті свого змісту й змісту; вона прагне не до того, щоб визначити точні границі й зовнішні взаємодії між частинами й частками миру, а до того, щоб зрозуміти їхній внутрішній зв'язок й єдність».

Філософія містить у собі навчання про загальні принципи буття світобудови (онтологія, або метафізика), про сутність і розвиток Людського суспільства (соціальна філософія й філософія історії), навчання про людину і його буття у світі (філософська антропологія), теорію пізнання (гносеологія), проблеми творчості, етику, естетику, теорію культури й, нарешті, свою власну історію, тобто історію філософії, що виявляє собою істотну складову предмета філософії: історія філософії є частина змісту самої філософії. Так історично зложився предмет філософії, тобто коло її специфічних розділів і проблем, так теоретично й практично, тобто організаційно й педагогічно, диференціювалися її розділи. Зрозуміло, цей розподіл носить у відомій мері умовний характер: всі ці розділи утворять якесь єдине-цільне утворення, у якому всі складові, тісно переплітаються один з одним. Предмет філософії — не одна яка-небудь сторона сущого, а все суще у всій повноті свого змісту й змісту. Філософія націлена не на те, "щоб визначити точні границі й зовнішні взаємодії між частинами й частками миру, а на те, щоб, переборюючи ці границі, зрозуміти їхній внутрішній зв'язок й єдність.

Таким чином, основні зусилля філософської думки, що усвідомила себе, починаючи із Сократа, направляються до того, щоб знайти вищий початок і зміст буття. Унікальність і зміст буття людини у світі, відношення людини до Бога, проблеми свідомості, ідея душі, її смерть і безсмертя, ідеї пізнання, проблеми моральності й естетики, соціальна філософія й філософія історії, а також історія самої філософії - такі, говорячи гранично коротко, фундаментальні проблеми (або розділи) філософської науки, таке її предметне самовизначення.