19. «Філософська антропологія» як напрямок сучасної філософії.

У ХХ столітті відбулося становлення спеціальної галузі філософського знання, що скалалася в Німеччині в 20-і роки й займається вивченням людини – філософської антропології. Її основоположником є німецький філософ Макс Шелер, а значний внесок у подальший розвиток внесли Г.Плесснер, А.Гелен і ряд інших дослідників. Поява філософської антропології як спеціального навчання про людину явилося своєрідним підсумком нарощування філософського людинознання. В 1928 році М.Шелер писав: "Питання: "Що є людина і яке її положення в бутті?" - займали мене з моменту пробудження моєї філософської свідомості й здавалося більш істотним й центральним, ніж будь-яке інше філософське питання» Шелер розробив велику програму філософського пізнання людини у всій повноті його буття. Філософська антропологія, на його думку, повинна з'єднати конкретно-наукове вивчення різних сторін і сфер людського буття із цілісним філософським його збагненням. Тому, на думку Шелера, філософська антропологія - це наука про метафізичне походження людини, про його фізичний, духовний і психічний початки у світі, про ті сили й потенції, які їм рухають й які він надає руху. Основою для висновків філософської антропології стали загальні здогади Ф.Ніцше про те, що людина не є біологічною досконалістю, людина - це щось що не відбулося, біологічно збиткове. Однак сучасна філософська антропологія - це складне й суперечливе явище, у якій вживається безліч шкіл, що суперничають одна з одною, і часто представлють настільки протилежні думки, що виділити в них що-небудь загальне, крім уваги до людини, досить складно. Термін «філософська антропологія» уживається у двох основних змістах. Часто під ним називають розділ філософського знання, присвячений всебічному розгляду проблеми людини. Разом з тим, термін «філософська антропологія» закріплений і за конкретною сучасною філософською школою, головними представниками якої були німецькі філософи М.Шеллер, А.Гелен, Г.Плесснер й ін. Представники «філософської антропології» висунули програму філософського пізнання людини у всій повноті його буття. Вони запропонували з'єднати онтологічне, природнонаукове й гуманітарне вивчення різних сфер людського буття із цілісним філософським збагненням. Принциповим завданням філософської антропології є розробка проблеми сутності людини. На думку засновників, філософська антропологія - це «базисна наука про сутність і сутнісну будову людини». У чому конкретно «філософські антропології» убачають сутність людини? М.Шеллер, думає, що такою сутнісною ідеєю людини є антропологічний дуалізм духу й життя. Сутнісне визначення людини є одночасне визначення її особливого положення в порядку буття. Відповідно принцип антропологічного дуалізму буде як сутнісна характеристика людини, якщо буде доведено на основі цього принципу особливе положення людини в бутті. І оскільки життя як один зі способів антропологічного дуалізму в поданні М.Шеллера є чимсь загальним для людини й іншого органічного світу, то людина може претендувати на особливе положення в бутті, якщо тільки дух стане як щось принципове для життя. Найбільш базисно важливою характеристикою людського духу оголошується його «відкритість світу». Тваринні органи середовищем перебування, дух же людини переборює обмеження середовища й вихід у відкритий світ, усвідомлюючи його саме як світ. У силу цієї волі дух здатний осягти якісне буття предметів у їхньому об'єктивному бутті. У силу цього людський дух стане як об'єктивність. Із цих базових якостей людського духу виростають такі його складові, як здатність до інтелектуального пізнання й емоційно-почуттєве відношення до світу.