17. Своєрідність філософії українського духу.

Києворуські мислителі активно розробляли теорію суспільного примирення та загальної згоди на засадах моралі. Вихід з кризи, соціального розбрату вони вбачали у вихованні людини відповідно до принципів любові, милосердя, терпіння тощо. Таким чином, започатковується етичне спрямування у києво-руській філософії. Більше того, мова йде про повну "етизацію" філософії. Можна стверджувати, що філософія Київської Русі не знає етично нейтральних проблем. Філософська думка переломлюється через призму глобального конфлікту добра і зла, а відповідно до цього вирішуються і всі суспільні проблеми. Такий тип філософствування зберігся до середини XV ст., хоча рамки його територіального розповсюдження то звужувалися, то розширювалися. Після татаро-монгольської навали цей стиль філософствування зберігається і отримує подальший розвиток у Галицько-Волинському князівстві, а пізніше - у Великому князівстві Литовському, що продовжувало розвивати форми духовності Київської Русі. Загальновідомий факт, що мова Київської Русі була державною мовою Великого князівства Литовського. Більше того, кодекс законів Литовської держави — Литовський статут — було не тільки написано цією мовою, а й змістовно він багато у чому збігався з києворуськими законами.

Значною віхою в розвитку філософської думки було створення Острозького науково-освітнього осередку, до якого входили: колегія, друкарня та гурток. Його представники: Й.Княгицький, К.Лукаріс, Д.Наливайко, К.Острозький, В.Суразький, Х.Філарет та інші продовжили боротьбу проти католицької експансії, спроб окатоличити та полонізувати Україну і українців. Обґрунтовуючи свої філософські погляди, вони спиралися на духовну спадщину українського народу. Прекрасне знання цієї спадщини було умовою успішної боротьби з поневолювачами.

Філософія представників Києво-Могилянської Академії безпосередньо пов'язана з людиною, її прагненнями, переживаннями та практичними інтересами. їх антропоцентризм споріднений з гуманістичною спрямованістю.

Подальший розвиток філософської думки пов'язаний з діяльністю Г.С.Сковороди. Ідейно-теоретичні підвалини його філософії ґрунтуються на працях давньогрецьких мислителів. Об'єктом дослідження для нього є сама філософія, проблеми людського життя, зокрема моральні.

Філософські аспекти соціально-політичної думки знайшли своє відображення в творчості Т.Г.Шевченка. Проблеми людини, її прагнень і переживань, інтересів і потреб, сенсу життя та щастя розглядаються ним в контексті засудження кріпосницького ладу, монархічної влади, тиранії та сваволі панства.

Значний вплив на розвиток філософської думки в Україні та наближення її до західноєвропейського рівня мав П.Д.Юркевич. У своїх працях "Ідея", "Матеріалізм і завдання філософії", "Серце і його значення в духовному житті людини" та інших він виклав основи своєї "Філософії серця".

Значний пласт філософсько-соціологічної думки пов'язаний з діяльністю І.Франка, М.Коцюбинського, Л.Українки, В.Винниченка.

18. Марксистка філософія: сучасне осмислення основних положень.

В природонауковому обґрунтуванні філософія марксизму серйозне значення мало діалектико-матеріалістичне осмислення природи, у якому істотну роль зіграли природонаукові відкриття - відкриття закону збереження й перетворення енергії, створення еволюційного навчання. У законі збереження й перетворення енергії основоположники марксизму побачили підтвердження принципів матеріальної єдності світу. У навчанні про клітинну будову живих організмів вони вбачали доказ внутрішньої єдності рослинного і тваринного світу. Теоретичними джерелами з'явилися німецькі класичні філософи, англійські класичні політекономи, французькі утопічні соціалісти. Діалектика Гегеля - джерело формування матеріальної діалектики. Сміт і Рікардо сприяли створенню історичного матеріалізму. Маркс й Энгельс зв'язали в єдиний вузол теорію й революційну практику. Марксизм говорить, що буття людей визначає їхню свідомість. Філософія марксизму як цільне навчання формувалося в органічній єдності всіх його складових частин. Вона виступає як науковий метод пізнання й перетворення світу. Суть філософії становлять дослідження класичних філософських вчень, що концентруються навколо відносин людей між собою й природою людини. В еволюції марксистської філософії виділяють 2 етапи: 1. Ранній, для якого характерні спроби розробки цілісного світогляду переважно засобами філософського аналізу ("Економіко-філософські рукописи)" 2. Пізній, на якому замість колишньої абстрактної конструкції людини і його сутнісних сил зложилася конкретна, заснована на вивченні економічна й соціальна структури суспільства науково-філософська теорія, у якій був змальовано новий світогляд, послідовний матеріалізм, що охоплює й область соціального життя, діалектика як найбільш всебічне й глибоке навчання про розвиток, теорію класової боротьби й всесвітньо історичної ролі пролетаріату.