22. Термічний, хімічний, ренгенодифрактометричний методи вивчення карбонатних порід, їх генетичне значення.

Термічний аналіз

Термічний аналіз доволі широко використовується при вивченні карбонатних порід, так як дозволяє швидко і точно говорити про їх склад. t і кількість фазових перетворень карбонатних мінералів,характер термічних ефектів різний у різних мінералах. Великою перевагою є те, що підготовка породи до аналізу наважка в багатьох випадках зводиться до роздрібненя еввеликого кусочка породи. Окрім якісної характеристики криві нагрівання дозволяють і кількісне оприділення. Точність цих оприділень підвищується при одночасному записі кривої втрати маси і звіту газовиділення. Наявність деяких домі шків уповільнює або прискорює хід реакцій, понижаючи чи підвищуючи температури фазових перетворень. Простота і надійність методу, можливість швидко діагностувати мінерали і визначати кількісне співвідношення роблять термічний метод одним з основних при вивченні карбонатних порід.

Хімічний метод

Хімічний аналіз зазвичай застосовують дли вивчення складу дрібно - і мікрозернистих карбонатних порід, для яких вивчення мінералів і сумішей у шліфу обмежене. При хімічному аналізі встановлюють кількість СО₂, СаО, MgO і нерозчинність залишку з полутипними окисами. Результати двічі перераховуються на наявність карбонатних солей. Хімічні аналізи проводяться спеціалістами в хімічних лабораторіях. Але найпростіші визначення загальної карбонатності і нерозчинності осадку можна виконати в звич. лабораторії. Карбонатність встановлюють ваговим або об’ємним методом. При ваговому визначенні,наважку заливають надлишком 10%-ї соляної кислоти. Після повного розчинення карбонатів, проредаговану кислоту зливають через фільтр, осадок промивають дистильованою водою, висушують і зважують. Карбонатність визначається як різниця маси проби і нерозчиненого залишку.

При об’ємному методі визначення карбонатності встановлюють об’ємом вуглекислоти, що виділилася з наважки під дією соляної кислоти. Нерозчинений залишок, отриманий при встановленні карбонатності, зазвичай має малий об’єм. Щоб отримати необхідну кількість нерозчинного залишку, для досліджень, необхідне виділення його з великої наважки, величина якої визначається вмістом в породі домі шків. Роздрібнену наважку заливають надлишком10%-ї HCl. Нерозчинений осад відмивають, сушать і піддають гранулометричному, мінералогічному, імерсійному аналізам. Глинисту речовину також досліджують досить прийнятними методами.

Рентгенодифрактометричний

Цей метод застосовується при вивченні мікрозернистих і афанітових порід. Під електронним мікроскопом можна вивати форми кристалів карбонатних мінералів, встановити наявність мікроорганізмів. Недоліком звичайного електронного мікроскопа є те, що аналізується найтонша суспензія і мможна роздивитись окремі компоненти, а не їх взаємовідношення. Від цього позбавлений растровий електронний мікроскоп, що дозволяє роздивитись ділянки породи площею до 1см² при збільшенні в десятки тисяч раз. Поступово цей метод вивчення осадових порід, в тому числі мікрозернистих аффанітових карбонатів, вливається в повсякденну практику. З його допомогою доведенні біогенна природі піщаної крейди. Рентгенодифрактометричний аналіз застосовується як контрольнй метод для точної діагностики карбонатних мінералів.