37 Фаціальний комплекс рівнин гумідного клімату

Особливість гумідного літогенезу включає різницю зволоження над випаровуванням і через це постійний поверхневий стік. Достаток вологи посилює гідратацію і тим самим допомагає осадо нагромадженню. Достаток і агресивність води в гумідному кліматі зумовлюють розвиток потужних відкладів. В умовах потужного поверхневого стоку, великий розмах має механічний змив продуктів вивітрювання, та перенесення уламкового матеріалу волочінням по дні русла і в завислому стані. Матеріал який рухається в водному середовищі обкатується. В залежності від швидкості руху води буде і залежати розмір матеріалу який переноситься. Накопичення відкладів в гумідній області відбувається тільки майже у водному середовищі рясно зрошених алювіально-озерних рівнин. В гумідному кліматі велику роль відіграє температура повітря з якою пов’язані основні зональні і регіональні відмінності літогенезу. Епохою потужного розвитку літо ґенезу були раньосилурійський, ранньокамяновугільний та раньо та середньо юрські періоди.

38 Відклади рівнин аРидного клімату і їх характерні особливості.

Для аРидної області області є характерне переважння лужного середовища вивітрювання і осадо нагромадження так як в цих процесах бере велика концентрація лугів. Висока температура і сухість повітря аРидної області сприяє в її розвитку в її осадах слабогітратних і повністю безводних зв’язків таких як гематит, червоні гідрати заліза, ангідрит, а також окисного марганцю. В зв’язку з тим що поверхневі водотоки аРидної області зявляються епізодично після різких і короткочасних дощів, типовими фаціями відкладів являються пролювіальні, грубоуламкові накопичення конусів відкладів і селевих потоків, а алювіальні відклади зустрічаються рідко, найчастіше в долинах транзитних рік. аРидна область немає зовнішнього стоку тому відклади тут накопичуються. Переміщення матеріалу до того місця де він буде відкладений відбувається на коротких віддалях. Часто у відкладах зустрічаються остракоди і філоподи, двохстворки, та амфібії. аРидний літогенез особливого розвитку набув в кембрії а пізніше в ордовику.

39. Фаціальний комплекс територій материкового зледеніння.

Льодовикова фація складається з власне льодовикової фації (основної та кінцевої морен), флювіогляціальної (водно-льодовикової) і лімногляціальної (озерно-льодовикової).

Валуни, галька з піском і суглинком через певний час виносяться льодовиком на край. Вся ця маса порід називається одним французьким словом – морена((moraine, що означає валун, галька). Найбільше її відкладається там, де тане льодовик, тобто в області танення льодовика. Льодовик весь час приносить нові порції морени і вона нагромаджується на кінці льодовика. Таку морену називають кінцевою. Проте, під час руху льодовика (особливо долинного типу), вона може залишатись по його боках і таку морену називають боковою. Може бути морена на поверхні, в тілі льодовика і на його дні. Тому ще існують її різновиди: поверхнева, внутрішня і донна. Іноді зливаються долинні льодовики. Тоді бокові морени залишаються в середній частині льодового потоку з виходом на поверхню. Таку морену називають серединною.

Моренами називається відклади пухкого уламкового матеріалу, який утворився льодовиком, що рухався. Морена складається із суміші глинистих часток, піску, гравію, щебеню й валунів різного розміру. Виділяють основні, бокові або кінцеві морени. Серед основної розрізняють поверхневу, внутрішню й донну.

Флювіогляціальні або водно-льодовикові відклади зв'язані з діяльністю потужних льодовикових потоків. Витікаючи з-під льодовика, потоки води перемішували моренний матеріал, перевідкладали його за краєм льодовика. Вони характеризуються сортованістю, шаруватістю, безкарбонатністю, не містять валунів, переважно піщані й піщано-галечникові.