1. Поняття фації у науках про Землю.

Поняття про фацію було введене в геологію для виразу зміни складу відкладів певного стратиграфічного відрізу на площі його розповсюдження.

Багато дослідників застосували термін “фація” для визначення генетичних комплексів відкладів, не обмежуючи цього поняття конкретними стратиграфічними рамками. Серед них швейцарець Ренев’є (M.E. Renevier, 1884), німець Йохім Вальтер (I.Walter, 1893); наші колишні співвітчизники А.Борисяк; Дмитро Васильович Налівкін (1955), Ю.Жемчужников (1959), М.М.Страхов (1948); Віктор Юхимович Хаїн (1964); та М.В.Логвиненко (харків’янин) 1967.

Досить широко розповсюджено застосування терміна “фація” для позначення окремих особливостей середовища осадконагромадження, а також окремих особливостей самих порід.

Фація – це комплекс відкладів, що відрізняються складом та фізико-географічними умовами утворення від межуючих відкладів того ж стратиграфічного відрізку (за Григорієм Федоровичем Крашенинниковим, 1971).

1.Першою ознакою фації є речовина, вона віддзеркалює літологічний склад порід та органічних решток. 2.Другою ознакою є приналежність до певного стратиграфічного горизонту, її стратиграфічне положення. 3.Третя ознака генетичний зміст, а точніше палеогеографічний.

Фації віддзеркалюють певні фізико-географічні обстановки минулого, а їх сукупності – зміни цієї обстановки на площі розвитку стратиграфічного горизонту, в межах якого дані фації визначені.

Фація – це не тільки осадова порода (літологічне поняття), а й однорідна частина суші чи моря (палеогеографічне поняття) – за Налівкіним.

Фація – це середовище відкладання порід зі всіма його особливостями (рельєфом, хім. складом, органікою, тощо) – за Страховим.

2. Уламкові (механічні) осадові та вулканічно-осадові породи: класифікації, генезис, поширення.

Вулканогенно-осадові породи – гірські породи, що складаються з вулканічного та осадового матеріалу. Поділяються на вулканогенно-уламкові та хемогенні. Основний вулканічний компонент вулканогенно-уламкових порід – пірокластичний матеріал експлозивних вивержень вулканів, що утворюється внаслідок дроблення рідкої лави вулканічними вибухами і гірських порід, які складають власне вулкан. Класифікація вулканогенно-кластичних порід, як і всіх інших осадових порід, залежить від задач, що вирішує літолог, і будується за багатьма ознаками, серед яких головними є загальний хімічний склад, склад морфотворних компонентів, їх розмір та наявність теригенно-уламкового і ксенотуфового матеріалу. В залежності від кількості вулканічного матеріалу серед зцементованих вулканогенно-уламкових порід розрізняють: 1) туфопісковики 2) туфогравеліти

3) туфоконгломерати, тощо

За розмірами уламків туфи та туфіти поділяють на: 1) пелітові (менше 0,01 мм) 2) алевритові (0,01-0,1 мм) 3) псамітові (0,1-2 мм) 4) псефітові(2-200 мм і більше)

За хімічним складом вулкано-кластичні породи поділяються у відповідності до номенклатури ефузивних порід, яким вони відповідають та які супроводжують: ріолітові, трахітові, дацитові, андезитові та базальтові.

Хемогенні вулканогенно-осадові породи – це осади з розчинів вулканогенних речовин.

Уламкові осадові породи – найбільша група, що складається з уламків гірських порід – глин, піску, гравію.

Вони є продуктами експлозивної та пірокластичної вулканічної діяльності і їх необхідно відрізняти від вулканоміктових граувак, які утворюються за рахунок розмиву більш давніх вулканогенних порід і є нормально-осадочними породами.

Пірокластичні утворенння порівняно легко зазнають різних змін в процесі діа- і катагенезу. Це девітрифікація вулканічного скла та розкислення плагіоклазу до альбіту. Такому перетворенню сприяє суттєва відмінність між фізико-хімічними умовами утворення пірокластичних компонентів і їх існування в умовах земної поверхні. Характер таких змін багато в чому залежить від того, яким за складом є пірокластичний матеріал.