
- •49 Рекреаційно-туристичні регіони України.
- •Основні природні системи України.
- •51 Основні культурні центри туристичної України
- •53 Лікувальні рекреаційні системи України.
- •Санаторно-курортна мережа регіонів України.
- •55 Основні території України що спеціалізуються на лікувальному туризмі.
- •56 Послуги санаторно-курортних об’єктів України.
- •57 Спортивно-оздоровчі системи регіонів України.
- •58 Основні спортивні об’єкти для туризму.
- •59 Послуги спортивно-оздоровчих систем регіонів України.
- •60 Рекреаційне обслуговування населення України
53 Лікувальні рекреаційні системи України.
На території України є багатющі рекреаційні ресурси, що є основою для організації санаторно -курортного лікування , масового відпочинку і туризму : бальнеологічні (запаси мінеральних вод) , бальнеогрязьові (запаси грязей ) , фітолікувальні ( масиви лісових і паркових насаджень) , ландшафтні (придатні для тривалого відпочинку ) , кліматичні , пляжні та пізнавальні ( туризм).
Для організації діяльності курортів слід використовувати спеціально визначені природні території, що мають природні оздоровчі та лікувальні ресурси. Згідно із Законом України «Про курорти», до природних лікувальних ресурсів належать: мінеральні води, лікувальні полоїди та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні, об’єкти в комплексі зі сприятливими для лікування клі матичними умовами, придатні для використання з метою лікуван ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань, кожен з яких є самостійним об’єктом геологічного середовища, потребує різнобічного підходу до вивчення, контролю етапу і використання.
Сприятливий клімат на всій території України дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один із методів лікування і профілактики багатьох хвороб. Особливим лікувально-оздоровчим природним лікувальним ресурсом є унікальний мікроклімат печер та шахт (Солотвинські соляні шахти).
В Україні наявні також значні запаси гідромінеральних ресурсів. Санаторно-курортні установи в лікувально-оздоровчому процесі використовують мінеральні води та полоїди. Наявність у певній місцевості гідромінеральних ресурсів є одним із критеріїв перспектив санаторно-курортного будівництва.
Санаторно-курортна мережа регіонів України.
Санаторно-курортний комплекс України - це величезні запаси різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережа санаторно- оздоровчих закладів, значний резерв досвідченого кадрового потен ціалу,
Великі можливості для розвитку курортного господарства мають Автономна Республіка Крим, Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області. Найсприятливіші умови для розвитку рекреації й туризму мають Карпати, на території яких виявлено 800 джерел мінеральних вод. На їх базі працюють санаторії, пансіонати, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку, в яких можуть поліпшити здоров'я до 800 тис. чол. Такі курорти, як Трускавецький, Моршинський, Свалявський та ін., відомі далеко за межами України. Оскільки тут незначна природна радіація, Карпати використовують для оздоровлення населення із забруднених радіонуклідами районів Чорнобильської зони. Площа зарезервованих для рекреації ландшафтів дає змогу прийняти 1,5 млн чол., розвідані ж запаси мінеральних вод можуть посприяти оздоровленню 7 млн чол. Значні перспективи для розвитку рекреації й туризму мають Буковина й Полісся. Причорноморсько-Азовське узбережжя і Крим мають прекрасні ресурси для таласотерапії, тобто лікування морем, масового відпочинку та оздоровлення. Сонячне світло й тепло, мінерально-сольовий склад і температурний режим морської води, чудові пляжі створюють сприятливі умови для подальшого розвитку санаторно-курортного господарства. Нині тут налічують близько 800 санаторіїв, будинків відпочинку й туристських баз, майже 400 з них - у Криму. Загальновідомими санаторно-курортними центрами є Ялта, Одеса, Алушта, Алупка, Судак, "Артек", Планерське (Коктебель), Феодосія, Саки, Євпаторія, Бердянськ та багато інших. У таких районах, як Карпати, Крим, Причорноморсько-Азовське узбережжя, рекреація має стати пріоритетною сферою перспективного розвитку, оскільки вона може забезпечити більшість валютних надходжень, сприяти зміцненню національної грошової системи, створенню в цій сфері додаткових робочих місць.