15Одна з найважливіших ознак для з’ясування виду інтрузивної породи

визначення мінерального складу породотворних мінералів та їхніх кількісних

співвідношень. Зрозуміло, що такий показник є одночасно характеристикою

їхнього хімічного складу .

Належність породи до певної групи визначена її кислотністю, що

залежить від процентного вмісту SiO2 в породі. Головними ознаками для

визначення кислотності є: індекс колірності або кольорове число, кількість

кварцу , калієвих польових шпатів та фельдшпатидів.

Кольоровим індексом визначають вміст у породі темноколірних

мінералів (в об’ємних %). Для кислих лейкократових (ясно забарвлених)

порід з великим вмістом кварцу це число мізерне. В середніх породах

переважає сіре забарвлення, кварцу мало або його зовсім немає. Основні й

ультраосновні породи повністю позбавлені кварцу , кольорове число (крім

лабрадоритів – не нижче 50). Відповідно, колір темно-синій або зеленкувато-

сірий до чорного з темно-зеленим відтінком. В ультраосновних породах

майже не буває сіалічних мінералів. Середні породи сублужного ряду

вирізняються великою кількістю калішпату , але без кварцу , а лужні –

наявністю фельдшпатоїдів.

Кислі породи дуже поширені в земній корі (до 85%). Вони представлені

(нормальний ряд) гранітами і гранодіоритами.

Граніти – це повнокристалічні рівномірнозернисті або порфіроподібні

породи, які складаються з кварцу (30%), калішпату (30%), плагіоклазу (30%) і

біотиту або рогової обманки (до 10%). Наведений вміст породотворних

мінералів є середнім і може значно коливатися. За вмістом основного або

другорядного мінералу виділяють окремі відміни гранітів: біотитові,

мусковітові, двослюдяні, роговообманкові, піроксенові, амазонітові,

лейкократові (аляскіти).

Гранодіорити містять до 15–25% кварцу . Серед польових шпатів

переважає плагіоклаз (45–50, інколи до 60 %), індекс колірності доходить до

25. Це проміжна порода між гранітом і діоритом. У порфіроподібних

гранодіоритах фенокристали (великі кристали) представлені плагіоклазом.

Цю групу порід (граніти, гранодіорити та діорити) часто об’єднують назвою

гранітоїди; вони утворюють у земній корі величезні тіла, довжиною в сотні і

площею в десятки тисяч квадратних кілометрів.

Гіпабісальні і жильні породи гранітоїдного ряду представлені граніт-

порфірами і гранодіорит-порфірами, а також аплітами і пегматитами.

Апліти – це тонко- або дрібнокристалічна гірська порода, яка

складається лише з кварцу і калішпату , а плагіоапліт – з кислого плагіоклазу.

В дуже малих кількостях бувають темні мінерали. Дайки аплітів мають значне

поширення, пов’язане з гранітами.

Пегматити за складом близькі до аплітів, але відрізняються від них

структурою – розміри кристалів бувають дуже великими, інколи

велетенськими. Вони представлені калішпатом, кварцом, мусковітом,

флогопітом, турмаліном, топазом та іншими мінералами. Пегматитові жили

теж розвинуті серед масивів гранітоїдів. З ними пов’язані родовища багатьох

корисних копалин.

Ефузивними еквівалентами гранітів є ріоліти (неовулканічні) та

ріолітові порфіри (палеовулканічні відміни). Загальна ознака для них –

наявність афанітової маси, складеної лужним польовим шпатом та кварцом.

Така маса або повністю формує всю породу , або вміщує більшу чи меншу

кількість фенокристалів (вкраплень) польового шпату , або самого, або ж з

виділеннями кварцу . Рідше можна побачити вкраплення біотиту , рогової

обманки та ін.

Дацити, дацитові порфіри (або кварцові порфірити) є ефузивними

скельними породами, що за складом відповідають деяким багатим на кальцій

вапняковисто-лужним гранітам і гранодіоритам. Для них характерний вміст