89Процесів підняття глибоко метаморфізовані породи опиняються в умовах

значно нижчих тиску і температури, ніж ті, за яких вони утворилися. В цьому

випадку низькотемпературний фактор накладається на високотемпературний,

що веде до відповідної зміни мінеральних асоціацій. Новоутворені мінеральні

комплекси будуть стійкі за нових тисків і температур. Отже, відбувається ніби

зворотний, регресивний процес метаморфізму .

Одна з найхарактерніших ознак метаморфічних порід – їхня структура і

текстура. Структура є вілображенням особливих умов метаморфізму – росту

та взаємодії кристалів, які “виборюють” простір у суттєво твердому

середовищі. Розміри кристалів, природа граней, досконалість їхнього

розвитку визначені комплексом умов, пов’язаних з виникненням центрів

кристалізації, дифузією іонів та поверхневою енергією кожної з граней щодор

навколишнього прилеглого середовища. Отже, умови кристалізації в разі

метаморфізму цілковито відрізняються від умов кристалізації в достатньо

податливому просторі магматичного розплаву .

Для визначення метаморфічної породи, крім мінеральних асоціацій,

дуже важливе значення має структура і текстура.

У метаморфічних породах виділяють такі структури:

кристалобластичні, катакластичні і реліктові.

У кристалобластичних структурах окремі зерна мінералів мають

характерну кристалічну форму (ідіоморфні кристали),вони розвиваються у

порівняно малоущільненому просторі глибинного палінгенезу .

У катакластичних структурах частина породотворних мінералів ніби

роздавлена, подрібнена, вона не зберегла своїх первинних кристалічних форм.

Для реліктових структур лише частково збережені деякі фрагменти

первісних зерен – релікти, тобто ознаки тієї структури, яка була властива

вихідній породі. Головна ж маса повністю змінена.

Для всіх цих груп структур виділяють, крім того, окремі типи і відміни.

Серед текстур метаморфічних порід вирізняють дві основні групи:

реліктові і власне метаморфічні.

Власне метаморфічні текстури виникають уже на стадії формування

метаморфічної породи, тобто при метаморфізмі. До цих текстур належать

масивні, плямисті, смугасті, сланцюваті та ін. Для масивних текстур

звичайною є наявність зерен, близьких за розмірами, і, відповідно, текстуру

називають ріномірнозернистою (мармур). У плямистих текстурах мінерали

концентруючись утворюють темніші або ясніші плями в породі (мігматит).

Зерна мінералів, концентруючись паралельними смугами, формують

смугасту , або гнейсову , текстуру (характерна для гнейсів). У сланцюватій

текстурі видно неоднорідні субпаралельні, звичайно досить тонкі прошарки,

які в перерізі утворюють смужки – сланцюватість.

Для багатьох метаморфічних порід характерні структури, а точніше –

текстури плинності. Вони виникають унаслідок поступового пристосування

до тривалої дії тектонічних навантажень. Давні текстурні елементи,

наприклад шаруватість, зминаються у складки різних масштабів, а внаслідок

локалізованих сколових зусиль або проникної пластичнї плинності

розвиваються нові площинні текстури – кліваж сланцюватості, сланцюватість

і листуватість. У таких породах інтенсивно виявляється визначальна

орієнтація кристалів мінералів.

Текстурні особливості порід можна визначати макроскопічно, без

застосування мікроскопів, а структури – лише під мікроскопом у тонких

зрізах порід – шліфах.

У загальному описі метаморфічних порід користуються певними

термінологічними класифікаційними ознаками, більшість яких полягає в

легкому розпізнаванні текстурних, мінералогічних, а отже і хімічних

критеріїв.