86Тоді, коли нема реліктових структурних ознак осадових чи магматичних

порід. Очевидною є і можливість для більшості метаморфічних порід у

загальних рисах визначити їхню первинну осадову чи магматичну еволюцію.

Це є одним із свідчень значної рухливості земної кори.

Сфера метаморфізму перебуває між низькотемпературними умовами

утворення осадових порід та високотемпературними умовами генерації магми

внаслідок плавлення порід. Метаморфізм відбувається в разі суттєво твердго

стану порід без (або за мінімальної) участі силікатних розплавів. Проте газова

фаза (Н2О і СО2)можуть відігравати дуже важливу роль у метаморфізмі.

Оскільки метаморфізм – це явище, властиве породам земної кори

(метаморфічні породи мантії покищо практично недосяжні для

спостережень), то він має певні межі, які залежать від фізичних умов, що

визначають усю різноманітність метаморфічних порід. Геотермічний градієнт

у земній корі дуже змінний, однак плавлення порід відбувається у випадку

досягнення ними температури близько 1000о

С або й швидше. Цим наближено

визначена верхня термічна межа існування метаморфічних порід. У деяких

місцях товщина кори досягає 70 км, і верхнє значення тиску внизу такої

колони порід становить близько 20 кбар. Співвідношення тиску й

температури в будь-якому конкретному випадку метаморфізму залежить від

локального геотермічного градієнту , а часто і від безпосередніх проявів

магматизму .

Градієнти температури–тиску пов’язані зі специфікою умов земної кори.

Якщо вдається простежити послідовність змін мінерального складу і

структури від первинних, незмінених порід, до повністю метаморфізованих,

можна визначити і метаморфічні градієнти, тобто можна говорити про

ступені, або фації, метаморфізму . Виділяють також декілька загальних типів

метаморфізму , відповідно до умов його прояву , із властивими для них

тисками і температурами. Основними є контактовий та регіональний типи

метаморфізму .

Контактовий метаморфізм виявляється у змінах порід біля

магматичних тіл. З наближенням до контакту з інтрузією метаморфічні зміни

посилюються, ступінь метаморфізму зростає. Зону метаморфізму навколо

інтрузивного тіла називають контактовим ореолом. Зміни відбуваються не

лише у вмісних породах (екзоконтактовий метаморфізм), а й у крайових

частинах інтрузій (ендоконтактовий метаморфізм). Головними факторами за

цієї відміни метаморфізму є високі температури і газові еманації разом з

гідротермальними розчинами, що виділяються з магми. Гази і розчини,

потрапляючи в тріщини і пори порід, взаємодіють з ними і спричинюють

процеси метасоматозу , що зумовлює утворення нових мінералів. Біля

магматичних розплавів температури досягають 1 000°С і більше. У разі такої

термальної дії вапняки перетворюються в мармур, пісковики – у кварцити, а

більшість глинистих порід – у роговики. Це породи з дрібнозернистою

структурою і масивною текстурою. Вони складені новим комплексом

мінералів, асоціація яких залежить від термодинамічних умов та складу

вмісної породи. Крім тіого, гаряча лава на контакті оплавлює породи, проте

переважно лише на перші сантиметри. Таку відміну метаморфізму називають

пірометаморфізмом.

Контактово-метасоматичний метаморфізм є наслідком винесення

одних компонентів і надходження інших. У цьому випадку утворюються нові

мінеральні асоціації, розташовані у вигляді контактового ореола навколо

магматичного тіла. Різні породи, в які вкорінюється магма, дають різні

контактові утворення. Наприклад, у разі дії інтрузій на вапняки утворюються

скарни – метаморфічні породи, складені переважєно піроксеном, гранатом та

іншими залізисто-вапнистими мінералами. З ними пов’язані родовища дуже

важливих корисних копалин: заліза, міді, вольфраму , цинку , рідкісних

елементів та ін. Унаслідок магматичної дії на граніти та гнейси можуть