11Граней конкретного мінералу можуть значно змінюватись, що зумовлене

умовами його росту . Проте його внутрішня структура незмінна.

Аморфні речовини (серед них дуже мало мінералів, буквально одиниці)

за будовою подібні до рідин або розплавів. Через те в аморфних мінералах

фізичні властивості (теплопровідність, електропровідність, твердість, сила

щеплення, світлозаломлення) в усіх напрямах однакові. Такі мінерали з

однаковими в усіх напрямах властивостями називаються ізотропними.

Кристалічні речовини завжди анізотропні, тобто це однорідні тіла, які за

загальних однакових властивостей по непаралельних напрямах мають різні

властивості. І лише щодо окремих властивостей кристалічна речовина може

бути ізотропною. Зокрема, кристали кубічної сингонії ізотропні оптично.

Фізичні властивості мінералів. Для визначення мінералів за

зовнішніми ознаками і з`ясування їхнього приблизного хімічного складу

необхідно знати фізичні властивості кожного мінералу . Оскільки певні

фізичні властивості можуть бути однаковими в різних мінералів, або навпаки,

якась певна властивість може змінюватись в одного мінералу , то потрібно

визначити декілька головних ознак. Це залежить від кількості різних

домішок. Тому для точнішого визначення необхідно виявити якомога більше

його властивостей. Найважливішими фізичними властивостями мінералів є

колір, блиск, злам, колір риси, спайність, твердість, питома вага, приблизний

хімічний склад (наприклад, реакція на соляну кислоту – визначення

карбонатності мінералу) та деякі інші. Сюди ж належать і такі ознаки як

магнітність, електромагнітність, оптичні властивості тощо.

Колір мінералів найрізноманітніший. Вони бувають безколірними,

скляно-прозорі. Забарвлення одного й того ж мінералу може бути дуже

мінливим, що залежить від сторонніх домішок. Наприклад, кварц є звичайно

безколірним – гірський кришталь. Однак цей же кварц може бути

забарвлений у фіолетовий колір – аметист (домішка мангану), чорний –

моріон (домішка органіки). До групи глинозему належать: корунд –

сірувато-сизий, сапфір – чисто синього кольору , рубін – червоний (домішка

хрому) та ін. Деякі мінерали змінюють колір унаслідок освітлення:

наприклад, лабрадор. Таку властивість мінералу називають іризацією. Для

певних мінералів забарвлення настільки стале і характерне, що воно увійшло

і в його назву: олівін – оливково-зелений, червоний залізняк, хлорит.

Колір риси (порошку). Багато мінералів у порошку мають інше

забарвлення, ніж у кристалі чи зерні. Для цього, якщо мінерал не дуже

твердий, ним проводять по фарфоровій поверхні, де він залишає рису

певного кольору .

Блиск є здатністю мінералів відбивати світло. Виділяють металічний і

неметалічний блиск. Металічний - це сильний блиск, характерний для

металів, зокрема самородних металів, більшості сульфідів і оксидів заліза.

Мінерали з неметалічним блиском поділяється на декілька відмін: з

металовидним (напівметалічним) блиском (наприклад, графіт, молібденіт); з

алмазним блиском (алмаз, сфалерит, кіновар); зі скляним блиском, який дуже

поширений серед прозорих мінералів (кварц, кальцит); з масним блиском

нефелін, галіт); з перламутровим блиском, який зумовлений відбиттям світла

від внутрішніх площин мінералу; з шовковистим, який нагадує блиск

шовкових ниток, властивий мінеральним агрегатам, які мають волокнисту

будову (гіпс-селеніт, азбест).

Прозорість є здатністю мінералів пропускати крізь себе світло.

Вирізняють прозорі, напівпрозорі, просвітлюючі і непрозорі мінерали.

Злам – це тип або характер поверхні, який отримують унакслідок

розбивання мінералу . Найтиповішими є мушлюватий, або черепашчастий

злам. Він має вигляд увігнутих або випуклих поверхонь з концентрично-

волокнистими смугами, що нагадують поверхню мушель деяких молюсків та

їхні відбитки в породі. Землистий злам має шорстку матову поверхню.

Зернистий злам властивий дрібнокристалічним і дрібнозернистим масам. Для