76Фумароли (температура до 100°с). Остання, п’ята стадія відповідає дуже

слабкій активності до майже повного припинення виділень магматогенних

газів; виходять лише парові струмені, які виникають, головно, внаслідок

паровиділення з перегрітих підземних вод; з газів головними є азот і СО2.

Тверді продукти вивержень утворюються під час газових вибухів.

Головна їхня частина виникає внаслідок застигання розсіяної лави, викинутої

на значну висоту і потім осадженої з атмосфери на суходіл або у водний

басейн. Такі тверді продукти називають пірокластичними, або тефрами. За

розмірами уламків виділяють декілька типів. Вулканічний попіл – це

тонкопилуваті частинки, які за зовнішнім виглядом нагадуют попіл. Їхні

розміри не перевищують 0,1 мм. У випадку сильних вивержень він може

підніматися на значну висоту і поширюватися на дуже великі відстані,

повільно покриваючи значні території й утворюючи тонші або грубші

прошарки серед різноманітних осадових порід. Вулканічний пісок складений

грубшим матеріалом частинками розміром 0,25–2,0 мм. Пісок і попіл

спочатку утворюють сипку масу , яка, поступово спікаючись і ущільнюючись,

утворює досить щільну породу – вулканічний туф. Ляпіли складені переважно

з пористого вулканічного скла. Їхні розміри приблизно до 3 см. Вулканічні

бомби – це куски застиглої в повітрі лави, а такожвідірвані від стінок кратера

уламки розмірами від 30см дор 1 м і більше. На вигляд це веретено-,

грушоподібні, овальні, а інколи і неправильної форми тіла. Такий вигляд

свідчить, що вони утворилися частково з пластичної маси, яка, падаючи,

оберталася в повіпрі. Разом з тапкими бомбами падають і різноманітні кутасті

брили, складені з елементів зруйнованого вибухами вулканічного апарата.

Найбільшими уламками є вулканічні брили. Їхні розміри сягають

декількох метрів, а маса – багато тонн. Уламки великих розмірів осідають

ближче до кратера, а чим дрібніший матеріал, тим дальше він опиняється від

вулкана.

Тверді продукти виверження з часом ущільнюються, цементуються й

утворюють вулканічні туфи. Якщо порода складена грубоуламковим

матеріалом, то це буде вулканічна брекчія. Грубі утворення з переважанням

вулканічних бомб називають вулканічним агломератом.

Вулкани та їх типи. Єдиної класифікації для всіх вулканів нема. Це

пов’язане з тим, що практично кожен вулкан значно або чимось відрізняється

від інших, і абсолютно ідентичних вулканів не виявлено. Крім того, один і той

самий вулкан у різні епохи виверження може виявляти себе по-різному .

Різний характер вулканізму – різна будова вулканічних апаратів. Однак, деякі

особливості їхньої морфології, а також переважний тип вивержень дають

змогу виділити найтиповіші риси, за якими і були названо окремі групи

вулканів.

Що ж таке вулкан? Ще зі шкільних підручників географії ми знаємо, що

вулкан – це гора, на вершині якої є кратер, що вивергає вогонь. Але глибше

ознайомившись з будовою різних вулканів, в тому числі і давніх, бачимо, що

усі ці три характеристики можна прийняти лише умовно. Чи завжди вулкан

має вигляд гори? Чи обов’язково з кратера виривається полум’я? Чи завжди

ознакою вулкана є кратер? Очевидно, що прояви вулканізму настільки різні,

що легше описати той чи інший вулкан, ніж дати для усіх загальне

визначення. Через це доцільно спочатку навести опис найтиповіших вулканів.

Грецький історик Геродот (приблизно 484–425 рр. до н. е.) описав

вулкан на острові Сієру , як гору з отвором на вершині; час від часу з нього

виривався дим і вогонь. За грецькою міфологією це був вихід, або “димар”

кузні бога вогню Гефеста. Римляни називали цю гору Вулькано; від нього і

острів отримав свою назву . Він і став ніби зразком усіх гір, що мають такі

особливості і відповідно їх стали називати вулканами. Вулькано приблизно

відповідає загальному уявленню про вулкани. Але існують вулкани і зовсім

інші, з іншими формами прояву вулканізму . Це залежить від різних але

переважно пов’язаних між собою факторів. До найважливіших серед них слід