71Секунд і супроводжуються різкими поштовхами й коливаннями земної

поверхні. Унаслідок цього виникають тріщини, обвали й осуви поверхні,

руйнуються будівлі. Окремі ділянки піднімаються або опускаються, а також

переміщуються в горизонтальному напрямі. Іноді ці порушення досягають

великих масштабів і значно змінюють конфігурацію рельєфу місцевості.

Сильні землетруси є катастрофічними явищами і завдають величезної

матеріальної шкоди, забираючи часто численні людські життя.

Землетруси беруть початок на різних глибинах – починаючи від

поверхні і до глибини декількох сотень кілометрів, тобто мантії. Вони

відбуваються як на континентах, так і в океанах. Місце в земній корі або

мантії, де виник підземний удар, називають вогнищем землетрусу . Тут

зароджуються пружні коливання – сейсмічні хвилі різного типу .

Якщо десь на Землі відбувається землетрус, то його хвилі поширюються

по всій земній кулі. З віддаленням від місця землетрусу коливання слабшають

і в дуже віддалених районах цілком невідчутні для людини. Проте чутливі

прилади в сейсмологічних лабораторіях здатні сприймати навіть найслабші

коливання і записувати їх у вигляді графіків, які називають сейсмограмами.

Коливання поширюються у вигляді хвильових рухів речовини Землі, частково

передаючись через земну кулю у вигляді просторових хвиль, а частково – по

її поверхні. Особливо важливі для геології просторові хвилі, оскільки вони

можуть дати інформацію про внутрішню будову Землі. Серед хвиль

виділяють дві групи: Р-хвилі (поздовжні6 або хвилі стискання), за яких

частинки речовини відчувають коливання в напрямі поширення хвиль, а

також S-хвилі (поперечні, або хвилі стиску), за яких коливання відбуваються в

напрямі перпендикулярно до поширення хвиль. Між собою вони

відрізняються не лише за характером переміщення в речовині, а й за

швидкістю поширення. Ці хвилі звичайно не є прямолінійними: на ділянках

зміни речовинного складу вони можуть сповільнюватись або

пришвидшуватись, відхилятись, відбиватись або заломлюватись.

Дешифрування сейсмограм дало змогу з’ясувати зміни фізичних

властивостей в глибинах Землі. Опрацювання цих матеріалів допомогло

сейсмологам виявити і локалізувати окремі оболонки Землі.

Більшість вогнищ землетрусів є на глибинах 10–40 км і менше (на

Закарпатті – до 5 км), Румунських Карпатах – до 150 км, а в межах

Тихоокеанського кільця – до 600 км і більше. Залежно від глибини вогниш

землетруси бувають звичайні (до 60 км), проміжні (від 60 до 300 км) і

глибокі (300–700 км).

Різною є і сила землетрусів – від зовсім слабких, що їх вловлюють лише

чутливі сейсмографи, до нищівних з повним руйнуванням споруд та

значними змінами в рельєфі місцевості. Розподілені вони дуже нерівномірно

– в одних районах часто трапляються сильні землетруси, в інших їх

практично не буває.

За походженням природні землетруси (у геології не розглядють

штучних землетрусів, хоча і використовують їх з метою вивчення структури

земної кори) можна розділити на ендогенні та екзогенні.

Відповідно, серед ендогенних виділяють тектонічні та вулканічні, серед

екзогенних – карстово-обвальні, від ударів хвиль та водоспадів.

Для визначення сили землетрусів застосовуються різні шкали,

найпоширенішою є 12-бальна шкала, згідно з якою найслабше оцінюють в

1 бал, а найсильніший – 12 балів. Критерії цієї оцінки головно такі:

1 бал (непомітний) –коливання поверхні фіксують лише приладами;

2 бали (дуже слабкий) – відчувають деякі люди у спокійному стані;

3 бали (слабкий) – відчуває небагато людей;

4 бали (помірний) – відчуває багато людей. Можливі слабкі коливання

елементів конструкцій високих булівель.

5 балів (досить сильний) – у приміщенні похитуються меблі, люстри,

дзеленчить начиння в шафах (особливо тонкий кришталь);

726 балів (сильний) – легке пошкодження деяких будівель: тріщинки в

штукатурці, розтріскування печей та ін.;

7 балів (дуже сильний) – значні пошкодження деяких будівель: тріщини

в штукатурці, відламування окремих деталей, тонкі тріщини в стінах,

пошкодження димарів. З’являються тріщини в вологих ґрунтах;

8 балів (руйнівний) – руйнування в будинках: великі тріщини в стінах,

падіння карнизів, димарів. Осуви і тріщини, шириною до декількох

сантиметрів на схилах гір;

9 балів (інтенсивно руйнівний) – руйнування багатьох малостійких

будівель, інтенсивні обвали в будинках: падіння стін, перегородок, сходів. У

ґрунтах виникають тріщини до 10 см і більше. Обвали, осипи та осуви в

горах;

10 балів (нищівний) – обвали та серйозні руйнування будівель. Тріщини

в ґрунті шириною до 1 м, обвали, осуви. Завали річкових долин у горах з

утворенням озер;

11 балів (катастрофічний) – численні тріщини на поверхні земліз

вертикальними переміщеннями. Великі обвали в горах. Загальне руйнування

будівель;

12 балів (значна катастрофа) – зміни рельєфу в значних розмірах.

Численні розриви поверхні зі значними переміщеннями. Великі обвали й

осуви. зміна русла рік, виникнення водоспадів та озер. Загальне руйнування

всіх споруд.

В аналізі наслідків землетрусів використовують такі поняття, як

гіпоцентр та епіцентр. Гіпоцентром (вогнищем, фокусом) називають те місце

в земній корі або верхній мантії, в якому відбулося зміщення мас, що

спричинило пружні хвилі в Землі. Саме над ним, на поверхні Землі, міститься

епіцентр. Найбільшої сили землетруси спостерігаються саме в епіцентрах.

Тут хвилі найшвидше досягають поверхні, і тут фіксують вертикальні удати.

Площа епіцентру може становити десятки квадратних кілометрів.

Отже, найбільшої сили землетруси є в епіцентрах, з віддаленням в усі

сторони від них сила поштовхів слабшає. Точки, у яких землетрус проявився з

однаковою силою, з’єднують лініям – ізосейсмами. Якби земна кора

складалася з однакових порід, а вогнище землетрусу було точковим, то

ізосейсми утворювали б ізометричні відцентрові кола. Але поза як її

структура є далеко неоднорідною, то ізосейсми мають складні обриси.

Енергія землетрусів. Породи, що складають земну кору і верхню

мантію, мають певну міцність, у разі перевищення якої вони руйнуються,

потенційна енергія переходить у кінетичну , і відбувається землетрус. Різні

частини (блоки) кори переміщуються в різних напрямах і з різною

швидкістю. На межах цих блоків і концентруються напруження, які час від

часу виявляються у формі землетрусів, утворенні нових розривів і

відродженні старих. Саме в так розвантажуються напруження, які

нагромаджуються впродовж деякого часу , а далі внаслідок перевищення

граничних напруг міцності порід відбувається різкий і короткий зрив з

переміщенням (навіть незначним – десятки сантиметрів - перші метри), що є

землетрусом відповідної інтенсивності. Інакше кажучи, землетруси

виникають у разі раптового зміщення мас речовини Землі, у тому числі й

уздовж тектонічних розривів, по яких окремі блоки зміщуються в

протилежних напрямах.

Енергію землетрусів обчислюють, хоча це досить складно, і точність

таких розрахунків не значна. Проте з’ясовано, що для катастрофічних

землетрусів енергія становить приблизно 1018

Дж, що набагато перевищує

енергію сучасних атомних бомб.

Як уже зазначено, землетруси по Землі розподілені дуже нерівномірно.

Їхня реєстрація останніми десятиліттями дає змог зі значною точністю

виділити ті місця, де часто і з великою силою відбуваються ці явища природи.

Це так звані сейсмічні зони. До них належать пояси Середземноморського і