70Горизонтальній площині, повторюючи вигини складки на місцевості в плані.

Шарнірних ліній можна провести стільки, скільки шарів є в складці. За ними

визначають положення в просторі замків різних за глибиною залягання шарів

складки.

Вісь складки – це лінія перерізу осьової поверхні з поверхнею землі.

Такі лінії часто наносять на геологічні карти. За положенням осі складку

орієнтують у просторі.

В основі класифікації складок є принцип розділення складок за

взаємним розташуванням у просторі осьової поверхні та крил, а також за

формою замка складки.

Залежно від нахилу осьової поверхні та крил складки буквають такі:

прямі – коли осьова поверхня розташована вертикально, а крила падають

симетрично з однаковим нахилом у різні боки; нахилені – коли осьова

поверхня нахилена, а крила падають під різними кутами і в різних напрямах;

лежачі – осьова поверхня розташована близькогоризонтально і крила майже

паралельні одні до одних і до осьової поверхні; перекинуті – у яких осьова

поверхня нахилена на кут понад 90° від вертикалі. Такі антикліналі

нагадують синкліналь, проте в серединній частині містяться давніші пласти.

За характером зчленування крил, тобто за формою замка виділяють такі

форми складок: гребенеподібні – у разі сходження крил під гострим кутом,

коробчасті – складки з широким плоским замком; віялоподібні – складки з

широким замком і перетиснутим ядром; ізоклінальні – складки з вузьким

замком та майже паралельними крилами.

Розривні дислокації порушують суцільність шарів, розривають їх.

Зазначимо, що розривні дислокації тектонічного походження значно

поширені в земній корі й охоплюють різні за розмірами структури – від

найменших, мікроскопічних, до велетенських глобального масштабу .

У розривних дислокаціях виділяють такі елементи: поверхню розриву

(зону), яку називають також змішувачем, і два крила. Останні нахилені в різні

боки і під різними кутами. У випадку переміщення крил у вертикально або

майже вертикально одне з крил називають опущеним, а інше – піднятим. У

разі нахилення зміщувачів верхнє крило називають піднятим, а нижнє –

опущеним. У разі горизонтальних зміщень уздовж розривів розрізняють

зсувні дислокації, або зсуви. Переміщення по зсуву бувають провосторонні

(праві) та лівосторонні (ліві), їх визначають так (дивляться зверху): якщо рух

відбувається за годинниковою стрілкою, то це правий зсув, якщо проти –

лівий. Відстань, на яку переміщені крила одне відносно одного, називають

повною амплітудою зміщення. Крім того виділяється вертикальна та

горизонтальна складова (амплітуда).

Класифікація розривних порушень. Серед розривних порушень

виділяють тріщини – розриви без зміщення, і власне розриви, тобто

порушення зі зміщенням. Власне розриви поділяють на скиди, у яких одне

крило опущене щодо іншого, і поверхня нахилена в бік опущеного крила, та

підкиди і насуви – розриви з нахиленим змішувачем, у яких підняте крило

насунуте на опущене.

Розриви можуть траплятися як поодинокі форми, а також у вигляді

систем (груп розривів). Якщо між двома розривами блок опущений, то таку

структуру називають грабеном. У разі підняття центрального блока виникає

горст. Чергування розривів які послідовно опускають розділені ними блоки в

одному напрямі називають ступінчастими скидами, а чергування опущених і

піднятих блоків – клавішною структурою.

Землетруси та методи їхнього вивчення

Дія внутрішніх сил Землі виявляється найбільше в землетрусах,

особливо якщо вони поєднані з виверженням вулканів. Землетрусом

називають раптові струси земної кори, спричинені зміщенням гірських порід.

Це особливий різновид тектонічних рухів, які тривають звичайно декілька